ТРК "Центр" - Які документи підтверджують статус нерезидента - громадянина України у разі ввезення ним транспортного засобу особистого користування ?

Які документи підтверджують статус нерезидента – громадянина України у разі ввезення ним транспортного засобу особистого користування ?

 

 

Які документи підтверджують статус нерезидента – громадянина України у разі ввезення ним транспортного засобу особистого користування ?

Відповідно до пп. 33, 45 ст. 4 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI зі змінами і доповненнями (далі – МКУ):

громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України, належать до нерезидентів;

постійне місце проживання — це місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

Згідно з абзацом першим ст. 2 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» зі змінами і доповненнями документами, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є:

паспорт громадянина України для виїзду за кордон;

проїзний документ дитини;

дипломатичний паспорт;

службовий паспорт;

посвідчення особи моряка;

посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в’їзд в Україну).

Підтвердженням постійного місця проживання особи – громадянина України – нерезидента може бути документ (відмітка в паспорті), що підтверджує постійне проживання або тимчасове перебування громадянина України за кордоном (п. 26 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 зі змінами і доповненнями).

Відповідно до п. 2.1 розд. ІІ Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей-громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном, затверджених наказом Міністерства закордонних справ України від 17.11.2011 № 337, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 16.12.2011 за № 1458/20196 (далі – Правила), громадяни України, які відповідно до чинного законодавства України є такими, що постійно проживають за кордоном, приймаються на постійний консульський облік.

Консульський облік полягає в реєстрації в закордонних дипломатичних установах України (далі – ЗДУ) громадянина України, який постійно проживає за кордоном, шляхом внесення даних про громадянина України до облікової картки та електронного реєстру громадян України, які постійно проживають за кордоном, що ведеться в ЗДУ за встановленою формою, проставлені в дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі – паспортний документ), проїзний документ дитини відповідної відмітки (штампу) (п. 1.2 розд. І Правил).

При прийнятті на постійний консульський облік у паспортному документі або проїзному документі дитини проставляються штамп: «Прийнятий на консульський облік в…», дата, підпис консульської посадової особи, мала гербова печатка (п. 2.4 розд. II Правил).

З цим та іншими роз’ясненнями можна ознайомитися у Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі ДФС України (дане роз’яснення у категорії 214.03).

 

Оновлено реєстр реєстраторів розрахункових операцій

Наказом Державної фіскальної служби України від 28.09.2016 №813 затверджено новий Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій.

Нагадуємо, Державний реєстр реєстраторів розрахункових операцій – перелік моделей реєстраторів розрахункових операцій, їх модифікацій вітчизняного та іноземного виробництва, які відповідають вимогам нормативно-правових актів і нормативних документів, пройшли державну сертифікацію і дозволені для застосування під час здійснення розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Реєстр містить перелік РРО, дозволених до первинної реєстрації, а також первинна реєстрація яких заборонена.

Крім цього, визнано таким, що втратив чинність, наказ ДФС від 16.06.2016 №535 “Про затвердження Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій”.

Відображаємо дохід підприємця у формі 1ДФ.

Державна фіскальна служба України листом від 15.09.2016 р. N 20119/6/99-95-42-02-16 надала роз’яснення щодо відображення  доходів підприємців у формі 1ДФ.

Відповідно до п. 177.6 ст. 177 розд. IV Податкового кодексу України (далі – Кодекс) у разі якщо фізична особа – підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку – фізичних осіб.

Так, при виплаті доходу податковий агент відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу зобов’язаний утримати податок на доходи фізичних осіб із суми виплаченого доходу, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Згідно із Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 N 4, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору відображається у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок за ф. 1ДФ) під ознакою доходу “102”.

Разом з тим, відповідно до п. 177.8 ст. 177 розд. IV Кодексу, під час нарахування (виплати) фізичній особі – підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності у межах обраних ним видів такої діяльності, якщо фізичною особою – підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб’єкта підприємницької діяльності, податкові агенти не утримують податок на доходи у джерела виплати.

При цьому, сума винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) на користь таких фізичних осіб – підприємців, відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу “157”.

Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

 

Заповнення акцизної накладної у разі реалізації пального для власних потреб.

ДФС України листом від 21.09.2016 р. N 20547/6/99-99-12-03-03-15 надала роз’яснення  щодо оподаткування акцизним податком операцій з реалізації пального, складання акцизних накладних при реалізації пального.

Абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) надано визначення терміна “реалізація пального” – як будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (у тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування, за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання.

Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа, яка реалізує пальне. Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб – підприємців, до початку здійснення реалізації пального (пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Реалізація суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі пального – це фізичний відпуск з автозаправної станції та/або автомобільної газозаправної станції товарів, зазначених у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, незалежно від форми розрахунків (абзац третій пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа – суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів. Такі особи підлягають обов’язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням пункту продажу товарів не пізніше граничного терміну подання декларації акцизного податку за місяць, в якому здійснюється господарська діяльність (пп. 212.3.1 1 п. 212.3 ст. 212 Кодексу).

Тобто при отриманні суб’єктом господарювання пального шляхом заправки власних автомобілів через мережі АЗС, АГЗС та подальшого використання у власній діяльності безпосередньо реалізація підакцизних товарів не відбувається (не здійснюються операції з реалізації пального в розумінні абзаців другого та третього пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

У разі реалізації суб’єктом господарювання пального в ємностях до 5 літрів вказані операції є реалізацією пального в розумінні абзацу другого пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.

У випадках, зазначених вище, суб’єкт господарювання, що здійснює вказані операції, зобов’язаний зареєструватись у контролюючому органі за місцезнаходженням юридичної особи як платник акцизного податку з реалізації пального.

Отже, постачальник всіх видів пального, незалежно від напрямів його подальшого використання отримувачем, зобов’язаний надати такому суб’єкту господарювання акцизну накладну як платнику акцизного податку з реалізації пального (в такій акцизній накладній зазначені реквізити такого суб’єкта господарювання як отримувача пального, а в її верхній лівій частині вказано тип причини “0”).

На обсяги пального, використаного для власних потреб, суб’єкт господарювання в акцизних накладних повинен зазначити тип причини “3 – пальне відвантажено з метою власного споживання”, у рядку “Особа – отримувач пального” – “Неплатник”, а до рядка “юридична особа – код за ЄДРПОУ отримувача пального; для фізичної особи – прізвище, ім’я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта” внести умовний код “1000000000”.

При реалізації пального в ємностях до 5 літрів суб’єкт господарювання зобов’язаний скласти акцизну накладну, у верхній лівій частині якої може бути зазначено тип причини “0”, якщо така накладна надається отримувачу, або “1 – отримувач не є платником акцизного податку з реалізації пального (кінцевий споживач та суб’єкти господарювання відсутні в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального)”.

Щодо обов’язковості та термінів складання акцизних накладних.

Відповідно до п. 231.1 ст. 231 Кодексу платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.

Згідно з п. 231.3 ст. 231 Кодексу:

акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального;

акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне).

Щодо пального, отриманого на закордонній АЗС, яке використовується для власних потреб.

У визначенні терміна “реалізація пального”, наданого абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, йдеться про операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України.

Оскільки при заправці транспортних засобів суб’єкта господарювання на закордонній АЗС пальним та його подальшому використанні цими транспортними засобами безпосередньо реалізація підакцизних товарів на митній території України не відбувається (не здійснюються операції з реалізації пального в розумінні абзаців другого та третього пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу), акцизні накладні на таке пальне не складаються.

 

 

 

Затверджено нові довідники податкових пільг

Державна фіскальна служба України  затвердила нові Довідники податкових пільг №80/1, що є втратами доходів бюджету, та Довідник інших податкових пільг №80/2 станом на 01.10.2016 р.

У довідниках надано перелік пільг із податку на прибуток, плати за землю, ПДВ, акцизного податку з вироблених в Україні та імпортованих підакцизних товарів (продукції), місцевих податків та зборів, державного мита, оподаткування неприбуткових установ і організацій, а також початок та кінець дії пільг.

Ознайомитись із довідниками можна на веб- потралі ДФС України і в розділі “Довідники” http://sfs.gov.ua/dovidniki–reestri–perelik/dovidniki

Коли касовий метод обліку та зведена податкова накладна сумісні

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники податку при здійсненні постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер:

– покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця;

– покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням всього обсягу постачання товарів/послуг таким покупцям, з якими постачання мають такий характер протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.

Якщо станом на дату складання зазначених податкових накладних сума коштів, що надійшла на поточний рахунок продавця як оплата (передоплата) за товари/послуги, перевищує вартість поставлених товарів/послуг протягом місяця, таке перевищення вважається попередньою оплатою (авансом), на суму якої складається податкова накладна у загальному порядку не пізніше останнього дня такого місяця.

Відзначимо, що під ритмічним характером постачання вважається постачання товарів/послуг одному покупцю два та більше разів на місяць.

Отже, для складання зведеної податкової накладної потрібно враховувати увесь обсяг саме постачання товарів/послуг покупцям, з якими постачання має безперервний або ритмічний характер, а не їх оплати.

Враховуючи, що особи, які застосовують касовий метод визначення податкових зобов’язань, складають податкову накладну на дату надходження коштів на банківський рахунок (у касу) платника податку на додану вартість або дату отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, то підстав для складення зведеної податкової накладної такі особи не мають.

Проте відповідно до п. 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ тимчасово, до 1 липня 2017 року, платники податку, які здійснюють постачання (у тому числі оптове), передачу, розподіл електричної та/або теплової енергії, постачання вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД, визначають дату виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту за касовим методом.

Якщо операції, визначені п. 44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, мають безперервний або ритмічний характер постачання, платники податку:

– покупцям – платникам податку – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця;

– покупцям – особам, не зареєстрованим платниками податку, – можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому отримано кошти, зведену податкову накладну з урахуванням усієї суми отриманих коштів протягом такого місяця.

Коли рентна плата за спеціальне використання води не справляється

Відповідно до п. 255.4 ст. 255 Податкового кодексу України рентна плата за спеціальне використання води не справляється:

– за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, у тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та платників єдиного податку;

– за воду, що використовується для протипожежних потреб;

– за воду, що використовується для потреб зовнішнього благоустрою територій міст та інших населених пунктів;

– за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами);

– за воду, що забирається для реабілітації, лікування та оздоровлення реабілітаційними установами для інвалідів та дітей-інвалідів;

– для потреб гідроенергетики – з гідроакумулюючих електростанцій, які функціонують у комплексі з гідроелектростанціями.

 

Щодо змін у формі Податкової декларації з податку на прибуток підприємств

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що 19 серпня 2016 року набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 08.07.2016 № 585 «Про затвердження Змін до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств»  (далі – наказ № 585).

Зазначеним документом  внесено зміни до форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємств, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 №897, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за № 1415/27860 (далі – декларація).

Зокрема, Рядок 2 заголовної частини декларації доповнено полем, у якому зазначається базовий звітний період – календарний квартал або календарний рік.

Викладено в новій редакції назви показників розрахунку авансового внеску, а саме:

розділ «Розрахунок авансового внеску з податку на прибуток підприємств»;

рядок 26 декларації: «Авансовий внесок у розмірі 1/12 нарахованої суми податку на прибуток, що підлягає сплаті щомісяця8 або авансовий внесок у розмірі 2/9 податку на прибуток ((позитивне значення) рядок 06 + рядок 08 + рядок 10 + рядок 12 + рядок 15 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств) х 2/9), що підлягає сплаті до 31 грудня 2016 року9».

У рядку 26 декларації розрахунок авансового внеску  необхідно відображати таким чином:

у розмірі 1/12 податку на прибуток підприємств – у разі уточнення показників декларацій за звітні періоди 2013 та 2014 років;

у розмірі 2/9 податку на прибуток підприємств – при складанні декларації за три квартали 2016 року платниками, що звітують щокварталу. Такий авансовий внесок платники податку на прибуток підприємств сплачують до 31.12.2016, відповідно граничний термін сплати — 30.12.2016.

Одночасно ДФС України у роз’яснені, наданому  листом № 33190/7/99-99-15-02-01-17 від 11.10.16р., рекомендує при складанні декларації платникам звертати увагу на примітки до окремих показників, які є підкажчиками для коректного заповнення таких показників.

Крім того, оновлено редакцію деяких додатків до декларації, а саме:  додаток АВ до рядка 20 АВ декларації, додаток ЗП до рядка 16 ЗП декларації, додаток ПН до рядка 23 ПН декларації, додаток РІ до рядка 03 РІ декларації.

Ці та інші роз’яснення стосовно заповнення оновленої редакції податкової декларації з податку на прибуток підприємств  та додатків до неї наведені у вищезазначеному листі ДФС України від 11.10.16р. № 33190/7/99-99-15-02-01-17.

Щодо звірки даних по податку на нерухоме майно

Відповідно до підпункту 266.7.3 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України  платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:
– об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;
– розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;
-права на користування пільгою із сплати податку;
-розміру ставки податку;
-нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

 

При ввезені на територію України транспортних засобів необхідно сертифікат підтвердження відповідності екологічним нормам

Законом України “Про деякі питання ввезення на митну територію України та реєстрації транспортних засобів” від 06.07.2005 № 2739-IV визначено, що пропуск на митну територію України з метою вільного обігу та першу реєстрацію в Україні транспортних засобів за кодами товарних позицій 8701 20, 8702, 8703, 8704, 8705 згідно з УКТ ЗЕД як вироблених в Україні, так і ввезених на митну територію України, нових і таких, що були в користуванні, здійснюють за умови їх відповідності екологічним нормам “ЄВРО-2” – “ЄВРО-6″- роз’яснюють на Чернівецькій митниці ДФС.

Документом, що засвідчує відповідність транспортних засобів вимогам технічних регламентів та національних стандартів, є сертифікат або інший документ про підтвердження відповідності, виданий згідно із законодавством України, що вказує, якому саме рівню екологічних норм відповідає за конструкцією транспортний засіб. Позначення рівня екологічних норм, якому відповідає транспортний засіб, має бути внесено до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.

Також, відповідно до Закону України Про технічні регламенти та оцінку відповідності” ЗУ від 15.01.2015 № 124-VIII, Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженим наказом Міністерством інфраструктури України від 17.08.2012 № 521, встановлено обов’язкові вимоги до КТЗ, їх частин та обладнання, у тому числі щодо відповідності їх екологічним нормам “ЄВРО-2” – “ЄВРО-6”, процедури оцінки відповідності цим вимогам, а також правила введення в обіг на території України.

Перша реєстрація, введення в обіг обладнання здійснюються за наявності сертифіката відповідності КТЗ або сертифіката відповідності щодо індивідуального затвердження.

Інформацію про ці документи до внесення змін до класифікатора документів. затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 № 1011, необхідно зазначати в митні декларації за кодами:

9702 – сертифікат відповідності колісного транспортного засобу;

9703 – сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу.

У разі необхідності отримання вищезазначених документів та проведення сертифікаційних робіт щодо КТЗ, які перебувають під митним контролем, відповідно до Порядку митного оформлення товарів, що ввозяться на митну територію України та підлягають обов’язковій сертифікації в Україні, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 № 446, власник або одержувач контрольованого товару звертається до митниці з письмовою заявою довільної форми про надання дозволу на видачу КТЗ на підставі довідки органу із сертифікації про укладення договору на проведення робіт із сертифікації контрольованого товару між його власником або одержувачем та органом із сертифікації.

Сертифікаційні роботи, також, можуть здійснюватись щодо транспортних засобів, які перетнули митний кордон України та недоставлені до митниці призначення, за умови доставлення таких транспортних засобів до митниці призначення у десятиденний строк, установлений  статтею 95 Митного кодексу України.

Нагадаємо, відповідно до норм статті 197 Митного кодексу України у випадках, передбачених законом, на окремі товари встановлюються обмеження щодо їх переміщення через митний кордон України. Пропуск товарів через митний кордон України та їх митне оформлення здійснюються органами доходів і зборів на підставі отриманих з використанням засобів інформаційних технологій документів, які підтверджують дотримання зазначених обмежень, виданих державними органами, уповноваженими на здійснення відповідних контрольних функцій, іншими юридичними особами, уповноваженими на їх видачу, якщо подання таких документів органам доходів і зборів передбачено законами України.

Переліки таких товарів (із зазначенням їх опису та коду згідно з УКТ ЗЕД), а також порядок видачі відповідних дозволів та їх обігу з використанням засобів інформаційних технологій затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Начальник

Південної ОДПІ                                                         В.А.Возна                                                        

 

 

 

Уткіна 7-35-23

Залишити відповідь