ТРК "Центр" - Підстави та порядок нарахування пені за несплату податків

Підстави та порядок нарахування пені за несплату податків

 

 

 

Підстави та порядок нарахування пені за несплату податків

 

Незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов’язання, такий платник після фактичного погашення податкового боргу повинен сплатити пеню у розмірі, який залежить від періоду прострочення. Пеня – це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Загальні правила нарахування пені встановлені статтею 129 Податкового кодексу та застосовуються щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов’язань, крім пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка розраховується за правилами Закону України від 23.09.1994р.  № 185 “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

При самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків нарахування пені розпочинається після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податку чи збору та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Казначейства або в інших випадках погашення податкового боргу.

При нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні та закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Казначейства або в інших випадках погашення податкового боргу.

Пеня у вищевказаних випадках нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Облікова ставка Національного банку, як це визначено Постановою Національного банку України від 21.04.2016р.  № 277 “Про затвердження Положення про основи процентної політики Національного банку України» – ключова процентна ставка Національного банку, яка є основним індикатором змін у грошово-кредитній політиці та орієнтиром вартості залучених та розміщених грошових коштів для банків та інших суб’єктів грошово-кредитного ринку.

 У 2016 році розмір облікової ставки НБУ змінювався декілька разів та становив

 з 29.01.2016р.  22.0000 % Постанова НБУ від 28.01.2016 р. № 40
 з 04.03.2016р.  22.0000 % Постанова НБУ від 03.03.2016 р. № 135
 з 22.04.2016р.  19.0000 % Постанова НБУ від 21.04.2016 р. № 278
 з 27.05.2016р.  18.0000 % Рішення НБУ від 26.05.2016 р. № 25-рш
 з 24.06.2016р.  16.5000 % Рішення НБУ від 23.06.2016 р. № 88-рш
 з 29.07.2016р.  15.5000 % Рішення НБУ від 28.07.2016 р. № 172-рш
 з 16.09.2016р.  15.0000 % Рішення НБУ від 15.09.2016 р. № 277-рш
 з 28.10.2016р.  14.0000 % Рішення НБУ від 27.10.2016 р. № 372-рш

Якщо виявлено помилку, яка полягає у заниженні податкового зобов’язання минулих податкових періодів, нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження). Обрахунок пені у такому випадку проводиться із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Окремі правила для нарахування пені встановлено за порушення розрахунків з бюджетом при виплаті податковими агентами доходів на користь фізичних осіб. Нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків – фізичних осіб або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виплати (нарахування) доходів на користь платників податків – фізичних осіб.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Окрім дня фактичної оплати податкового боргу на казначейський рахунок, нарахування пені зупиняється:

– у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов’язань відповідного бюджету перед таким платником податків,

– у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);

– при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

У разі порушення умов митних режимів, при розміщенні в які надано умовне звільнення від оподаткування, а також у разі порушення умов щодо цільового використання товарів, при ввезенні яких надано звільнення від оподаткування відповідно до законодавства, платники, відповідальні за дотримання митного режиму, а також за дотримання умов, за яких надається звільнення від оподаткування (щодо цільового використання товарів), зобов’язані сплатити суму податкового зобов’язання, на яку було надано звільнення (умовне звільнення), та пеню, нараховану на суму такого податкового зобов’язання за період з дня надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування до дня оплати.

Якщо сільгоспвиробник повернув аванс – як скоригувати ПДВ

 

Загальні правила коригування податкових зобов’язань по ПДВ викладено у пункті 192.1 статті 192 Податкового кодексу України. Зокрема, при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Платники податку, які згідно зі статтею 209 Податкового кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою “0121” / “0122” / “0123”, до якої включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею разом із додатком 10 (ДС10), у якому здійснюється розрахунок сум ПДВ за операціями з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок, за видами сільськогосподарської продукції (зернові та технічні культури, продукція тваринництва, інша сільськогосподарська продукція).

У випадку повернення суб’єктом спеціального режиму оподаткування суми попередньої оплати, яка була отримана за сільськогосподарську продукцію в попередніх періодах, податкові зобов’язання з ПДВ такого постачальника підлягають коригуванню (зменшенню) у податковій звітності з ПДВ, яка подається за результатами звітного періоду, в якому було здійснено повернення таких коштів та відповідно складено розрахунок коригування за умови своєчасної реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування. Таке коригування відображається сільськогосподарським підприємством – суб’єктом спеціального режиму оподаткування у рядку 7 декларації 0121 – 0123 та рядку 3 відповідної таблиці додатка 10 (ДС10) до такої декларації. Якщо ж розрахунок коригування до податкової накладної буде зареєстрований в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, то постачальник отримає право зменшити податкові зобов’язання з ПДВ у податковій декларації з ПДВ того звітного періоду, в якому такий розрахунок коригування буде зареєстровано в ЄРПН.

 

Чи потрібно подавати повідомлення про прийняття працівника на роботу у разі суміщення посад

 

Основною підставою виникнення трудових правовідносин на території України є факт укладення трудового договору, загальний порядок якого встановлений нормами Кодексу законів про працю (далі – КЗпП). Зокрема, згідно з частиною 3 ст. 24 КЗпП працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Окрім того варто зазначити, що  законодавство про працю надає працівнику право укладати трудові договори на одному або одночасно на декількох підприємствах, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, колективним договором або угодою сторін.

У разі, якщо працівник виконує в  тій же установі поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов’язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, йому провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника у розмірі, передбаченому в колективному договорі. Така додаткова робота для нього буде вважатися основним місцем роботи.

Щодо інформування органів ДФС про прийняття працівника на роботу нагадаємо, що порядок повідомлення затверджений постановою Кабміну від 17.06.2015р. № 413.

Відповідно до вказаної постанови повідомлення про прийняття працівника на роботу має надати  роботодавець до територіальних органів ДФС за місцем свого обліку як платника ЄСВ за формою – додаток до постанови № 413. Повідомлення подається до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.

У випадку, коли працівник без звільнення від своєї основної роботи виконує на тому ж підприємстві ще й додаткову роботу за іншою професією (посадою), повідомлення про прийняття на роботу такого працівника  подавати не потрібно.

Термін експлуатації РРО визначається в межах семи років з моменту введення в експлуатацію

 

У випадку, якщо виробником (постачальником) встановлено строк служби РРО більше ніж 9 років, при визначенні строку служби РРО слід керуватися нормою щодо семирічного з моменту введення в експлуатацію.

Відповідно до п. 2 Постанови КМУ від 12.05.2004р. №601 «Про затвердження Порядку технічного обслуговування та ремонту реєстратора розрахункових операцій» (із змінами та доповненнями) строк служби – строк, протягом якого виробник (постачальник) гарантує працездатність реєстратора розрахункових операцій, у тому числі комплектувальних виробів та його складових частин, збереження інформації у фіскальній пам’яті за умови дотримання користувачем вимог. Строк служби реєстраторів розрахункових операцій встановлює виробник цієї продукції.

Після закінчення строку служби апарата виробник не гарантує подальшого функціонування складових частин, а отже РРО в цілому, і не гарантує збереження інформації у фіскальній пам’яті такого апарата.

Затверджено нову форму декларації про майновий стан і доходи

 

Мінфін затвердив нову форму податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкцію щодо її заповнення, – звертають увагу в ГУ ДФС у Волинській області.

Міністерство фінансів України  наказом від 15.09.2016 р.№821 (зареєстрований в Мін’юсті 11.10.2016 р.) виклав у новій редакції:

– форму податкової декларації про майновий стан і доходи;

– Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.

Відповідно до п. 46.6 ПКУ,  до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.

У тексті Наказу №821 чітко вказано, що він набере чинності з 31 грудня 2016 року. Тобто, декларацію про доходи за 2016 рік потрібно буде подавати уже за новою формою.

 

Підставою для нарахування плати за землю (земельного податку та орендної плати) є дані Державного земельного кадастру

 

Підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 288.1 ст. 288 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Платники податків при укладенні договорів з іншими СГ мають право використовувати сертифікати відкритих ключів, отримані в АЦСК ІДД ДФС

Платники податків мають право використовувати посилені сертифікати відкритих ключів, отримані в АЦСК ІДД ДФС, для укладення договорів в електронній формі з іншими суб’єктами господарювання.

Пунктом 3 Правил посиленої сертифікації, затверджених наказом Департаменту спеціальних телекомунікаційних систем та захисту інформації Служби безпеки України (далі – ДСТСЗІ СБУ) від 13.01.2005 № 3 (у редакції наказу ДСТСЗІ СБУ від 10.05.2006 № 50) визначено, що порядок та процедури обслуговування сертифікатів підписувачів, перелік сфер, у яких дозволяється використання сертифікатів та обмеження щодо їх використання встановлюється Регламентом роботи Акредитованого центру сертифікації ключів.

Так відповідно до пункту 3.1 Регламенту Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту (далі – АЦСК ІДД), АЦСК ІДД здійснює обслуговування посилених сертифікатів відкритих ключів, сформованих для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій всіх форм власності, фізичних осіб незалежно від сфери їх використання.

Сферою використання посилених сертифікатів АЦСК ІДД є організація електронного документообігу з використанням електронного цифрового підпису, в тому числі подання електронної звітності, здійснення електронного листування, укладення договорів в електронній формі тощо.

Яким чином у звіті про суми податкових пільг виправляються помилки та чи передбачена відповідальність у разі їх виправлення?

 

Порядок обліку сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням подат- кових пільг, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1233 (далі – Порядок №1233).

Зазначений Порядок є обов’яз- ковим для виконання суб’єктами господарювання (далі – СГ), які відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) не сплачують податки та збори до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг (п.1 Порядку №1233).

Пунктом 3 Порядку №1233 визначено, що звіт про суми податкових пільг    (далі – Звіт) подається СГ за три, шість, дев’ять і дванадцять календарних місяців за місцем його реєстрації протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового періоду. У разі коли СГ пільгами не користується, Звіт не подається.

Форма Звіту визначена додатком до Порядку №1233.

Порядок визначення сум податків та зборів, не сплачених суб’єктом господарювання до бюджету у зв’язку з отриманням податкових пільг за операціями, які здійснюються на митній території України, затверджений наказом ДПА України від 29.03.2011 №167 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 18.04.2011 за №483/19221) (далі – Порядок №167).

Враховуючи те, що формою Звіту, а також Порядком №167 не передбачено механізм подання уточненого Звіту, а також враховуючи те, що зазначений Звіт складається наростаючим підсумком з початку року, то допущені помилки слід виправляти у черговому Звіті у межах року

При цьому, виправлення помилок у Звіті не призводить до нарахування штрафних санкцій.

Умови застосування РРО ФОП – платниками єдиного податку

 

Порядок застосу- вання реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) фізичними    особами – підприємцями (далі – ФОП) – платниками єдиного податку визначені у пункті 296.10 ст.296 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями, відповідно до якого РРО не застосовуються ФОП – платниками єдиного податку:

– першої групи;

– другої і третьої груп незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1 мільйон гривень.

У разі перевищення у календарному році обсягу доходу понад 1 мільйон гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Якщо платник звернувся до контролюючого органу із заявою про проведення перевірки

 

Державна фіскальна служба України у листі від 28.10.2016 №11397/Є/99-99-14- 03-03-14 (далі – лист ДФС №11397) на запит платника щодо строків прийняття контро- люючим органом рішення про проведення позапланової пере- вірки за зверненням платника податків повідомила наступне.

Відповідно до пункту 75.1 ст.75 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) документальні перевірки проводяться контролюючими органами у межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених ПКУ.

Згідно з підпунктом 75.1.2 п.75.1 ст.75 ПКУ документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених ПКУ.

Перелік обставин, за наявності яких контролюючий орган може призначити документальну позапланову перевірку, передбачено пунктом 78.1 ст.78 ПКУ.

При цьому рішення про проведення документальної позапланової перевірки приймається у порядку, встановленому пунктом 78.4 ст.78 ПКУ, з урахуванням положень пункту 78.2 ст.78 ПКУ та пункту 3 розділу II Закону України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Разом з тим у разі надходження заяви платника податків про проведення перевірки з урахуванням пунктів 78.2 та 78.4 ст.78 ПКУ керівником контролюючого органу може бути прийнято рішення про проведення перевірки такого платника податків. При цьому слід звернути увагу, що у ПКУ відсутня норма щодо обов’язкового проведення контролюючим органом перевірки за заявою платника податків та строків для прийняття рішення про призначення такої перевірки.

Щодо висновку, який міститься у листі Державної податкової адміністрації України від 05.08.2010 №7720/6/23-4015/486 (далі – лист №7720), про можливість застосування до позачергової податкової перевірки термінів проведення, які визначені для позапланової виїзної перевірки, то слід зазначити таке.

Надані у листі №7720 роз’яснення ґрунтуються на положеннях Закону України від 04.12.1990 №509-XII «Про державну податкову службу в Україні», які діяли до набрання чинності ПКУ і не можуть бути враховані при визначенні строків прийняття рішення про проведення позапланової перевірки за зверненням платника податків.

Затверджені нові типові форми з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору та порядок їх складання

 

Наказом Міністерства фінансів України від 13.09.2016 №818, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 07.10.2016 за № 1336/29466 (далі – Наказ №818), затверджені нові типові форми з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору, а саме:

– Акт введення в експлуатацію основних засобів;

– Акт приймання-передачі основних засобів;

– Акт внутрішнього переміщення основних засобів;

– Акт передачі на ремонт, реконструкцію та модернізацію основних засобів;

– Акт приймання відремонтованих, реконструйованих та модернізованих основних засобів;

– Акт списання основних засобів (часткової ліквідації);

– Акт списання групи основних засобів;

– Акт списання транспортних засобів;

– Акт списання вилучених документів з бібліотечного фонду;

– Інвентарна картка обліку об’єкта основних засобів;

– Інвентарна картка групового обліку основних засобів;

– Інвентарна картка обліку тварин і багаторічних насаджень;

– Розрахунок амортизації основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів);

– Розрахунок амортизації інших необоротних матеріальних активів;

– Акт переоцінки основних засобів.

Зазначеним Наказом також затверджено Порядок складання типових форм з обліку та списання основних засобів суб’єктами державного сектору.

Наказ №818 набрав чинності 04.11.2016, тобто з дня його офіційного опублікування (опубліковано в «Офіційному віснику України» від 04.11.2016 №85).

 

Хто є платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин орендованими стаціонарними джерелами?

 

Відповідно до підпункту 240.1.1 п.240.1 ст.240 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками екологічного податку є суб’єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Стаціонарне джерело забруднення це підприємство, цех, агрегат, установка або інший нерухомий об’єкт, що зберігає свої просторові координати протягом певного часу і здійснює викиди забруднюючих речовин в атмосферу та/або скиди забруднюючих речовин у водні об’єкти (п.п.14.1.230 п.14.1 ст.14 ПКУ).

Об’єктом та базою оподаткування є, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (п.п.242.1.1 п.242.1 ст.242 ПКУ).

Отже, платником екологічного податку за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення, у разі використання орендованих стаціонарних джерел забруднення, є орендар, під час провадження діяльності якого на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.

Податкові зобов’язання за окремими видами сільськогосподарської діяльності, інформація про які не внесені до реєстру суб’єктів спецрежиму, оподатковуються у загальновстановленому порядку

 

Згідно із п. 209.10 ст. 209 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) сільськогосподарське підприємство реєструється як суб’єкт спеціального режиму оподаткування з дотриманням правил та у строки, що визначені ст. 183 ПКУ для реєстрації платників податку на додану вартість.

Підпунктами 6.3 та 6.4 п. 6 розд. VІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233 із змінами і доповненнями (далі – Положення № 1130), передбачено, що заява про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб’єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ за формою № 1-РС подається сільськогосподарським підприємством до контролюючого органу та має містити виключний перелік видів економічної діяльності сільськогосподарського підприємства, відомості щодо яких включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – Єдиний державний реєстр) та які підпадають під дію спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства та визначені ст. 209 ПКУ.

Відповідно до п. 6.2 розд. VI Положення № 1130 у реєстрі суб’єктів спеціального режиму оподаткування, крім відомостей, передбачених для реєстрації платників ПДВ на загальних підставах, повинен міститися перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства, на які поширюється дія спеціального режиму оподаткування, та дата внесення запису про такі види діяльності.

Пунктом 6.8 розд. VI Положення № 1130 передбачено, що у разі виникнення змін у даних про види діяльності сільськогосподарського підприємства – суб’єкта спеціального режиму оподаткування, у разі внесення їх до Єдиного державного реєстру таке підприємство підлягає перереєстрації у порядку, визначеному п. 6.17 розд. VI Положення № 1130.

Відповідно до п.п. 2 п. 6.19 розд. VI Положення № 1130 у разі постачання сільськогосподарським підприємством – суб’єктом спеціального режиму, зокрема, товарів (послуг), одержаних від провадження видів діяльності, не внесених до реєстру суб’єктів спеціального режиму, суми ПДВ розраховуються та сплачуються до бюджету за загальними правилами розд. V ПКУ та ставками, визначеними ст. 193 ПКУ.

Відповідно до п. 5 розд. І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 із змінами і доповненнями, платники податку, які згідно зі ст. 209 ПКУ застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою «0121» / «0122» / «0123» (далі – декларація 0121-0123), яка є невід’ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого ст. 209 ПКУ.

Враховуючи викладене, у разі здійснення сільськогосподарським підприємством окремих видів сільськогосподарської діяльності, інформація про які не внесена до реєстру суб’єктів спеціального режиму оподаткування, податкові зобов’язання з ПДВ за такими операціями нараховуються і сплачуються до бюджету у загальновстановленому порядку та відображаються у податковій декларації з ПДВ із позначкою «0110».

При цьому суми ПДВ, нараховані (сплачені) при придбанні товарів (послуг), призначених для використання у видах діяльності, не внесених до реєстру суб’єктів спеціального режиму, включаються до складу податкового кредиту з ПДВ податкової декларації з ПДВ із позначкою «0110».

Зняття з обліку фізичних осіб як платників податків у разі припинення підприємницької діяльності

 

Процедура зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах визначена п.11.22 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588.

Підставою для зняття фізичної особи – підприємця з обліку у контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи – підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи не припиняє її зобов’язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов’язань та застосування санкцій за їх невиконання.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа – платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи – підприємця.

Контролюючий орган може призначити та провести документальну перевірку такої фізичної особи – платника податків за наявності підстав та з урахуванням строків давності, передбачених Податковим кодексом України.

 

Нюанси подання податкової декларації з ПДВ, якщо у звітному періоді не проводилась господарська діяльність

 

Згідно із п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПКУ звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Водночас, абзацом другим п. 40.1 ст. 40 ПКУ передбачено, що у разі якщо іншими розділами ПКУ або законами з питань митної справи визначається спеціальний порядок адміністрування окремих податків, зборів, платежів, використовуються правила, визначені в іншому розділі або законі з питань митної справи.

Так, відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПКУ при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПКУ, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до ПКУ) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200 прим. 1.3 ст. 200 прим. 1 ПКУ на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 5 п. 5 розд. V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за № 159/28289 (далі – Порядок), визначено, що сума від’ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3 податкової декларації з ПДВ (далі – декларація)), відображається у рядку 21 декларації та переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 9 розд. ІІІ Порядку передбачено, що декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об’єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог ПКУ.

Таким чином, якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась, але такий платник податку має суми від’ємного значення попередніх періодів, що підлягають відображенню в декларації звітного (податкового) періоду, то декларація за такий звітний (податковий) період подається.

У разі якщо платником податку господарська діяльність протягом звітного (податкового) періоду не проводилась та відсутні показники, які підлягають декларуванню (в тому числі суми від’ємного значення попередніх періодів), то декларація за такий звітний (податковий) період на підставі п. 49.2 ст. 49 ПКУ не подається.

ФОП у разі припинення підприємницької зобов’язані подати Звіт і сплатити ЄВ за останній звітний період

 

У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичні особи – підприємці (далі – ФОП) зобов’язані подати самі за себе Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску із зазначенням типу форми «ліквідаційна», де останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

ФОП позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Підприємці, які обрали загальну систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують ЄСВ у розмірі 22 % на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та більшою максимальної величини бази нарахування ЄСВ.

Суб’єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування без використання праці найманих працівників, нараховують єдиний внесок у розмірі 22 % на суму, визначену такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше розміру мінімального страхового внеску.

Таким чином, у разі припинення підприємницької діяльності ФОП зобов’язані подати Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску і сплатити ЄВ за останній звітний період до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

 

Начальник

Південної ОДПІ                                                         В.А.Возна                                                        

 

 

 

Уткіна 7-35-23

Залишити відповідь