Податкова - ТРК "Центр"

Присоединяйтесь к нам:

Податкова

Південне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує:

 


23.08.19

Як сплачують ЄСВ приватні підприємці на загальній системі оподаткування

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є приватні підприємці.
Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.
Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, здійснюють обчислення єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування ЄСВ застосовується ставка у розмірі 22%.
У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (в 2019 році – 918,06 грн.)
Зазначена норма передбачена п. 4 ч. 1 ст. 4, ч.2 ст.7, абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Втратили статус неприбуткової організації: як звітувати

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що новостворені неприбуткові підприємства, установи та організації, подають за результатами року звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації (далі – Звіт), в якому відображаються результати діяльності з дня їх державної реєстрації.
Платник податку на прибуток, який протягом звітного року включений до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі – Реєстр), по закінченню цього звітного року має подати до органу ДФС податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (далі – Декларація), в якій відобразити дані податкового обліку за період застосування загальних правил оподаткування прибутку та Звіт за період перебування у Реєстрі цього звітного року.
При недотриманні неприбутковою організацією вимог, визначених п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), а для релігійної організації – вимог, визначених абзацом другим п. п. 133.4.1 і п. п. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПКУ, така неприбуткова організація зобов’язана подати у строк, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, Звіт за період з початку року (або з початку визнання організації неприбутковою в установленому порядку, якщо таке визнання відбулося пізніше) по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити і сплатити суму самостійно нарахованого податкового зобов’язання з податку на прибуток.
За період з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, по 31 грудня податкового (звітного) року така неприбуткова організація зобов’язана щокварталу подавати до контролюючого органу Декларацію, сплачувати податок у строк, визначений для квартального періоду та подавати фінансову звітність у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Подаємо уточнюючий звіт по єдиному внеску через Електронний кабінет

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм Податкового кодексу України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (далі – Порядок).
Електронні документи — документи (у тому числі податкова звітність, звітність зі сплати єдиного внеску, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, договори, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання Кодексу, та/або пов’язане з реалізацією прав та обов’язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами Кодексу, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку (п.12 розділу І Порядку) наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 № 729.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок формування Звіту), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 692/32144).
У разі виявлення помилки страхувальником у Звіті після закінчення строку подання розділом V Порядку формування Звіту визначено заповнення, подання, перелік, кількість та типи таблиць Звіту, сформованого для виправлення помилок.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС.
В відкритій частині Електронного кабінету у розділі «Допомога» розміщено покрокову допомогу щодо створення електронних документів за допомогою режиму «Введення звітності».
В режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) Електронного кабінету користувач має можливість створювати, редагувати, підписувати та надсилати, зокрема, податкову звітність, до ДФС.

Припиняєте підприємницьку діяльність – ознайомтесь з порядком надання ліквідаційної звітності

Головне управління ДФС у Харківській області інформує, що згідно з п.п.16.1.10 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платник податків зобов’язаний повідомляти контролюючий орган за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (крім випадків, коли обов’язок здійснювати таке повідомлення покладено законом на орган державної реєстрації).
Підставами для зняття з обліку у контролюючих органах юридичної особи, її відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб є, зокрема, повідомлення чи документальне підтвердження державного реєстратора чи іншого органу державної реєстрації про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи, закриття відокремленого підрозділу юридичної особи (п.п. 67.1.1 п. 67.1 ст. 67 ПКУ).
Враховуючи, що дата ліквідації може припадати на початок або середину звітного (податкового) кварталу (року), то платник податку на прибуток підприємств може подати останню (ліквідаційну) декларацію починаючи з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань (далі – ЄДР) про ліквідацію юридичної особи, але не пізніше строків встановлених п. 49.18 ст. 49 ПКУ.
У балансі за останній звітний (податковий) період (ліквідаційному), відображаються результати прийнятих рішень про стягнення боргів, розподілення активів, власного капіталу та погашення (списання) зобов’язань, що повинно привести до відсутності активів, власного капіталу і зобов’язань ліквідованого підприємства на заключну дату складання ліквідаційного балансу.
Детальніше про порядок ліквідації платника податків та подання ліквідаційної звітності можна ознайомитись на сайті ДФС України у загальнодоступному інформаційно — довідковому ресурсі розділ 102.23.01

Якщо Книгу обліку доходів і витрат зареєстровано несвоєчасно

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що пунктом 177.10 ст.177 ПКУ встановлено, що фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форму Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи – підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом Міністерства доходів України від 16.09.2013 №481 .
Записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.
Дані Книги використовуються самозайнятою особою для заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи.
ФОП на загальній системі оподаткування у гр. 2 Книги відображає суму доходу, отриманого від здійснення господарської діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) .
Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148 визначено, що оприбуткування готівки – проведення суб’єктами господарювання обліку готівки на повну суму її фактичних надходжень, зокрема, у Книзі(п.п.18 п. 3 розд. I).
Отже, ФОП на загальній системі оподаткування зобов’язана зареєструвати першу Книгу з дати державної реєстрації до початку здійснення господарської діяльності (дати переходу зі спрощеної на загальну систему оподаткування).
У разі, якщо ФОП зареєструвала Книгу невчасно, вона зобов’язана внести всі записи в Книгу з дати початку ведення господарської діяльності, які підтверджені відповідними первинними документами.
Відповідно до статті 121 ПКУ, ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених ПКУ, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510грн., а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн.
Статтею 164 прим.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-Х визначено, що неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (51,0грн. — 136,0грн.). Дії, передбачені част.1 цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,0грн. -136,0грн.) .

Щодо порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п.п. 296.5.5 п. 296.5 ст. 296 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) у разі застосування іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ, здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку першої і другої груп, платники єдиного податку в податковій декларації додатково відображають окремо доходи, отримані від здійснення таких операцій.
Згідно з п. 293.4 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої — третьої групи (фізичні особи — підприємці) у розмірі 15 відсотків:
— до суми перевищення обсягу доходу, визначеного у п.п. 1, 2 і 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ;
— до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи;
— до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж зазначений у гл. 1 розд. XIV «Спеціальні податкові режими» ПКУ;
— до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування;
— до доходу, отриманого платниками першої або другої групи від провадження діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно.
Відповідно до п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у таких випадках та в строки:
— у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
— у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
— у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
— у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 ПКУ, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків;
— у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;
— у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;
— у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;
— у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів;
— у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у п.п. 1 або 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ відповідно, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.
Слід зазначити, що платники єдиного податку першої та другої груп у разі перевищення обсягу доходу, встановленого п. 291.4 ст. 291 ПКУ для відповідної групи платників, мають право перейти на застосування ставки єдиного податку, визначеної для інших груп, у порядку та на умовах п.п. 1- 2 п. 293.8 ст. 293 ПКУ.
Отже, якщо фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку порушують умови, визначені ПКУ щодо перебування на спрощеній системі оподаткування, то такі платники зобов’язані з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснене одне із порушень, перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.
Окрім того, вказані фізичні особи – підприємці в податковій декларації платника єдиного податку додатково повинні відобразити окремо доходи, отримані від здійснення операцій, які не дають права на застосовування спрощеної системи оподаткування, та застосувати до них ставку єдиного податку в розмірі 15 відсотків.

 

Протягом звітного періоду кількість працівників змінювалась: особливості заповнення форми № 1ДФ

ГУ ДФС у Харківській області інформує, що особи, які відповідно до Податкового кодексу України (далі – ПКУ) мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку на доходи фізичних осіб (далі –ПДФО), а також суми утриманого з них ПДФО до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику ПДФО податковим агентом протягом звітного періоду.
Норми встановлені п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ.
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 із змінами (далі – Порядок № 4).
Згідно з п. 3.7 розділу III Порядку № 4 графи 6 та 7 податкового розрахунку за формою № 1ДФ заповнюються на фізичних осіб, які:
— приймались на роботу у звітному періоді (графа 6);
— були звільнені у звітному періоді за місцем роботи, на якому вони отримували дохід у вигляді заробітної плати, або звільнені до початку звітного періоду, але отримували доходи у звітному періоді (графа 7).
Для тих фізичних осіб, які не змінювали місця роботи у звітному періоді, графи 6 та 7 не заповнюються.
Навпроти напису «Працювало за трудовими договорами» у реквізитах податкового розрахунку за формою № 1ДФ проставляється кількість працівників, які працюють за трудовими договорами (контрактами) (п. 3.1 розділу III Порядку № 4).
При цьому, якщо наприклад, станом на 01 квітня поточного року за трудовими договорами працювало 30 осіб, а протягом звітного кварталу одна особа звільнилась, дві особи були прийняті на роботу, то фактично протягом звітного кварталу працювало 32 особи.
Отже, якщо протягом звітного періоду кількість працівників змінювалась у зв’язку із прийняттям та звільненням з місця роботи, то в графі «Працювало за трудовими договорами» податкового розрахунку за формою № 1ДФ слід зазначати максимальну кількість працівників, які фактично працювали за трудовими договорами протягом звітного кварталу.

За несплату або несвоєчасну сплату плати за землю громадянином передбачена відповідальність

Фізичні особи (громадяни) несуть відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов’язання.
То ж якщо громадяни протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення не сплачують узгоджену суму грошового зобов’язання з плати за землю, такі платники податків притягуються до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
— при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу;
— при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 % погашеної суми податкового боргу.
Разом з тим, на суму податкового зобов’язання з плати за землю, не сплаченого протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення, нараховується пеня у порядку, визначеному ст. 129 Податкового кодексу України.

Змінено декларацію акцизного податку та порядок її заповнення

Наказом «Про затвердження Змін до форми декларації акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку» від 08.05.2019 р. № 189. Мінфін затвердив зміни до форми декларації акцизного податку (далі — Декларація) та порядку її заповнення та подання.
У декларації змін зазнали розділи А, Б, В, Г та Е.
Також змінено назви деяких додатків до декларації. Зокрема, викладено в новій редакції назву:
— додатка 1 — «Додаток 1. Розрахунок суми акцизного податку з підакцизних товарів (продукції) (крім транспортних засобів), на які встановлено специфічні ставки акцизного податку (крім операцій, визначених підпунктами 213.1.9, 213.1.11, 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу)»;
— додатка 1-1 — «Додаток 1-1. Розрахунок суми акцизного податку з реалізації пального згідно із підпунктом 213.1.12 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу»;
— додатка 4 — «Додаток 4. Обороти, що звільняються від оподаткування, оподатковуються за нульовою ставкою»;
Додаток 1-1 та 7 до декларації викладено у новій редакції.
Також Декларацію доповнено новими додатками. А саме, з’явились:
— додаток 1-2 — Розрахунок суми акцизного податку з реалізації спирту етилового згідно із підпунктом 213.1.12 ПКУ;
— додаток 1-3 — Розрахунок суми акцизного податку з транспортних засобів, що оподатковуються згідно із підпунктами 215.3.5, 215.3.5-1, 215.3.5-2, 215.3.6, 215.3.7, 215.3.8 ПКУ;
— додаток 11 — Розрахунок суми акцизного податку, що підлягає відніманню, з пального, під час виробництва якого як сировину використано інші оподатковувані підакцизні товари, згідно із пунктом 217.6 ПКУ;
— додаток 12 — Довідка про цільове використання спирту етилового (біоетанолу) його виробником як сировини для виробництва продукції, визначеної у підпункті 229.1.16 ПКУ;
— додаток 13 — Інформація про повітряні судна, які були заправлені, та про обсяги бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів, використані для заправлення таких суден, яка надається згідно із підпунктом 229.8.10 ПКУ.

Платник податків може повернути помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання та пені, крім ЄВ

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов’язання підлягають поверненню платнику (ст. 43 Податкового кодексу України та ст. 301 Митного кодексу України), крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов’язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов’язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов’язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов’язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов’язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Чи має право ФО отримати довідку за ф. № 3ДФ, якщо одна із земельних ділянок здається в оренду іншому СГ?

 

Порядок видачі довідки про наявність у фізичної особи земельних ділянок затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 17.01.2014 № 32 (далі – Порядок).
Відповідно до п. 2 Порядку довідка про наявність у фізичної особи земельних ділянок (далі – Довідка) безоплатно видається сільською, селищною або міською радою за місцем податкової адреси (місцем проживання) платника податку протягом п’яти робочих днів з дня отримання відповідною радою письмової заяви про видачу такої довідки.
Довідка видається особисто власнику сільськогосподарської продукції, якщо сільськогосподарська продукція вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих їй у розмірах, встановлених Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року № 2768-III зі змінами та доповненнями для ведення:
садівництва та/або для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки) та/або для індивідуального дачного будівництва. При цьому якщо власник сільськогосподарської продукції має ще земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), але не використовує їх (здає в оренду або обслуговує), отримані ним доходи від продажу сільськогосподарської продукції не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу;
особистого селянського господарства та/або земельні частки (паї), виділені в натурі (на місцевості), сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари. При цьому розмір земельних ділянок, зазначених в абзаці третьому цього пункту, а також розмір виділених в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв), які не використовуються (здаються в оренду, обслуговуються), не враховуються.
Довідка надається на підставі відомостей з Державного земельного кадастру (за наявності).
Згідно з п. 3 Порядку у довідці зазначаються:
порядковий номер, за яким довідку зареєстровано, та дата (число, місяць і рік) видачі;
паспортні дані власника сільськогосподарської продукції (прізвище, ім’я та по батькові, серія і номер паспорта, ким і коли виданий), місце проживання (область, район, населений пункт, вулиця, будинок, корпус, квартира);
реєстраційний номер облікової картки фізичної особи — платника податків власника сільськогосподарської продукції згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
вид цільового призначення земельної ділянки;
розмір земельної ділянки у гектарах;
ініціали та прізвище голови або секретаря виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради;
дата, до якої дійсна довідка.
Враховуючи вищевикладене, довідка видається власнику сільськогосподарської продукції окремо на кожну земельну ділянку, яка була використана для вирощування (вироблення) сільськогосподарської продукції та не видається на земельні ділянки, які здані в оренду іншим суб’єктам господарювання (не використовується безпосередньо платником податків).
Наявність у продавця сільськогосподарської продукції довідки за ф. № 3ДФ № дає право такій фізичній особі на застосування пільги, встановленої ст. 165.1.24 ПКУ.

Оновлено критерії ризиковості платника податку

Головне управління ДФС у Харківській області інформує платників про те, що на виконання вимог пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі – Реєстр), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117, ДФС України визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.
Критерії ризиковості платника податку та критерії ризиковості здійснення операцій зареєстровані в ДФС за № 1962/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 та введені в дію 08.08.2019.
Показники, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, зареєстровані в ДФС за № 1963/99-99-29-01-01 від 07.08.2019 та введені в дію 08.08.2019.
Так, зокрема, платник податків має позитивну податкову історію якщо загальна сума сплачених у попередньому звітному році сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, якими подано податкову накладну/розрахунок коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 5 мільйонів гривень.

Розрахунок ПДФО при отриманні земельної ділянки у спадщину

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що об’єкти дарування, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розд. ІV Податкового кодексу України (далі — ПКУ) для оподаткування спадщини.
Підпунктом 174.2.2 п. 174.2 ст. 174 ПКУ встановлено, що вартість будь-якого об’єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не зазначені у п.п. 174.2.1 п. 174.2 ст. 174 ПКУ, оподатковується за ставкою 5 відс. (п.167.2 ст.167 ПКУ).
Фізична особа — резидент, яка отримує подарунок (спадщину) від фізичної особи — резидента, але не відноситься до членів сім’ї першого та другого ступеня споріднення, сплачує податок на доходи фізичних осіб за ставкою 5 відс. від вартості будь-якого подарунку.
Правові засади проведення оцінки земель в Україні визначено Законом України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку земель» (далі – Закон № 1378).
Відповідно до ст. 5 та ст. 13 Закону № 1378 грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об’єкта оцінки.
Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених Законом № 1378, а також іншими законами.
З урахуванням норм ст. 5 та ст. 13 Закону України від 11.12.2003 № 1378 «Про оцінку земель» з метою оподаткування податком на доходи фізичних осіб вартості земельної ділянки як об’єкта подарунку (спадщини) застосовується оціночна вартість, яка визначається за допомогою експертної грошової оцінки земельної ділянки.

Зміна протягом року фізособи – власника об’єкта нерухомості: порядок обчислення податку на нерухоме майно

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до п.п. 266.8.1 п. 266.8 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) у разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а для нового власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику – фізичній особі після отримання інформації про перехід права власності (п.п. 266.8.2 п. 266.8 ст. 266 ПКУ).


19.08.19

Камеральна перевірка проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються у відповідних інформаційних базах контролюючого органу

Камеральна перевірка своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання проводиться виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах контролюючого органу.
Термін перевірки призначається з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Відповідно до абзацу другого п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами і доповненнями (далі – ПКУ) предметом камеральної перевірки може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов’язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Статтею 76 ПКУ визначено порядок проведення камеральної перевірки.
Пунктом 76.1 ст. 76 ПКУ передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов’язкова.
Абзацами першим та другим п. 76 3 ст. 76 ПКУ визначено, що камеральна перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку може бути проведена лише протягом 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку їх подання, а якщо такі документи були надані пізніше, – за днем їх фактичного подання.
Камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених ст. 102 ПКУ.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 ст. 102 ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов’язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов’язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов’язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог ст. 86 ПКУ (п. 76.2 ст. 76 ПКУ).
Довідково: Загальнодоступний інформаційно –довідковий ресурс (категорія 136.04).

За продаж алкогольних напоїв на розлив, без права здійснювати таку діяльність – штраф 6800 гривень

Відповідно до ст. 15 прим.3 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями — продаж алкогольних напоїв на розлив для споживання на місці дозволяється тільки суб’єктам господарювання громадського харчування та спеціалізованим відділам, що мають статус суб’єктів господарювання громадського харчування, суб’єктів господарювання з універсальним асортиментом товарів.
Згідно зі ст. 17 Закону № 481 до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів: у разі порушення вимог статті 15 прим.3 Закону № 481 — 6800 гривень.

Лише 60 днів для сплати земельного податку

Суми земельного податку та орендної плати за землю обчислюються громадянам контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки.
Податкові повідомлення — рішення (ППР) направляються (вручаються) за місцем реєстрації власника (користувача) земельної ділянки – до 1 липня.
Сплатити земельний податок (орендну плату) необхідно протягом 60 днів з дня вручення ППР.
У разі виникнення питань щодо обчислених сум по платі за землю, платник податку може звернутися з письмовою заявою до органу фіскальної служби за місцем знаходження земельної ділянки для проведення звірки щодо:
— розміру площі земельної ділянки;
— права на користування пільгою із сплати податку;
— ставки податку;
— нарахованої суми податку.
Для проведення звірки слід мати оригінали документів, що підтверджують право власності на землю, користування пільгами тощо.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником на підставі оригіналів документів, протягом десяти робочих днів проводиться перерахунок суми податку і надсилається (вручається) нове ППР. Попереднє ППР вважається скасованим (відкликаним).
У разі, якщо повідомлення — рішення про сплату земельного податку не отримано, але у власності перебуває земельна ділянка, що підлягає оподаткуванню, то слід також звернутися для проведення звірки.
Причиною може бути неповідомлення платником до фіскального органу даних про зміну місця реєстрації, і податкове повідомлення надіслано контролюючим органом за старою адресою (яка значиться в базах даних ДФС).
У такому випадку громадянину — власнику земельної ділянки одночасно з наданням документів для проведення звірки слід повідомити про фактичне місце реєстрації шляхом заповнення Заяви за формою 5ДР «Про внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб – платників податків».

Порядок ведення книги обліку доходів (витрат) підприємцями-платниками єдиного податку

Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Записи у Книзі доходів виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
Підприємці — платники єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ, ведуть облік доходів та витрат.
Записи у Книзі доходів та витрат виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, окремо про кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги) та понесено витрати, зокрема, оплачені придбані товари (роботи, послуги), виплачена заробітна плата, сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування тощо.
Для реєстрації Книг такі платники єдиного податку подають до фіскального органу за місцем обліку примірник книги, у разі обрання способу ведення книги у паперовому вигляді.
Дані Книги заповнюються у гривнях з копійками та використовуються платником податку для заповнення податкової декларації платника єдиного податку.
Книга зберігається у платника податку протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.
Форми та порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку 1-ї і 2-ї груп та платників єдиного податку 3-ї групи, які не є платниками ПДВ, та книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку 3-ї групи, які є платниками ПДВ, затверджені наказом МФУ від 19.06.2015 № 579.
Зазначена норма визначена п.п. 296.1.1 ст. 296 Податкового кодексу України.

Відповідальність ФОП за несвоєчасно сплачений авансовий внесок єдиного податку

ГУ ДФС у Харіквській області нагадує, що несплата (неперерахування) фізичною особою – підприємцем, яка є платником єдиного податку відповідно до підпунктів 1 та 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної таким платником єдиного податку відповідно до ПКУ. Норми визначені п. 122.1 ст. 122 ПКУ.

Право на податкову знижку: терміни та способи подання документів для застосування

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку на доходи фізичних осіб у річній податковій декларації про майновий стан і доходи, яка подається до контролюючого органу по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року (п.п. 166.1.2 ст. 166 Податкового кодексу України).
При цьому, за вибором платника податкова декларація може бути подана в один із таких способів:
— особисто або уповноваженою на це особою;
— надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;
— засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу.
З метою підвищення рівня добровільності декларування доходів громадян, підвищення якості адміністрування, ДФС запроваджено новий електронний сервіс в «Електронному кабінеті», у тому числі заповнення та подання податкової декларації платниками податків – фізичними особами в електронному вигляді.
Звертаємо увагу, що у разі якщо платник податку до кінця податкового року, наступного за звітним, не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Сума оплати перших п’яти днів лікарняного – до витрат фізособи – підприємця

Відносини, які виникають у сфері оподаткування доходів фізичних осіб – підприємців (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування) регулюються ст.177 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Об’єктом оподаткування доходів такої фізичної особи – підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю (п.177.2 ст.177 ПКУ).
Пунктом 177.4 ст.177 ПКУ визначено перелік витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності. Так, до витрат такої особи відносяться, зокрема витрати на оплату праці (як основну, так і додаткову) фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку, а також інші заохочувальні, компенсаційні та обов’язкові виплати працівникам (в тому числі оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця) згідно з Інструкцією зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5.
Нагадаємо, згідно зі ст.19 розд. ІV Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105) право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи – громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Оплата перших п’яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга ст. 22 розд. ІV Закону № 1105).
Підставою для призначення допомоги, зокрема по тимчасовій непрацездатності є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша ст.31 розд. ІV Закону № 1105).
Звертаємо увагу, що згідно з п.177.10 ст.177 ПКУ фізичні особи – підприємці зобов’язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі – Книга), форма та порядок ведення якої затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 № 481 (далі – Порядок № 481).
Сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці відображаються у гр.7 Книги (п.п.7 п.6 Порядку № 481).

Щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на об`єкт незавершеного будівництва

Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової та/або нежитлової нерухомості.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
Згідно з пп. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ база оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.
Щодо новоствореного (нововведеного) об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт (пп. 266.7.5. п. 266.7 ст. 266 ПКУ).
Тобто, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а для об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що знаходяться у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт.

Здаєте в оренду земельний пай? – не забудьте про оподаткування

Досить часто громадяни, маючи земельну ділянку сільськогосподарського призначення або земельну частку (пай), надають їх в користування (оренду). Доходи, отримані від таких операцій, підлягають оподаткуванню. Докладніше про це – далі.
Згідно з п.п. 164.2.5 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, зокрема, дохід від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування), визначений у порядку, встановленому п. 170.1 ст. 170 Кодексу.
Підпунктом 170.1.1 п. 170.1 ст. 170 Кодексу передбачено, що податковим агентом платника податку – орендодавця щодо його доходу від надання в оренду (емфітевзис) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар.
При цьому об’єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, встановлена законодавством з питань оренди землі.
Доходи, від надання в оренду (суборенду) земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються податковим агентом під час їх нарахування (виплати) за ставкою 18 відсотків.
Крім того, такі доходи підлягають оподаткуванню військовим збором. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об’єкта оподаткування, визначеного п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Отже, доходи фізичної особи від здавання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю оподатковуються військовим збором за ставкою 1,5 відсотка та податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18 відсотків.
Якщо ж громадяни отримали доходи від надання в оренду земельного паю орендарю -фізичній особі, то такі громадяни повинні самостійно прозвітувати про отримані доходи шляхом подання Податкової декларації про майновий стан і доходи. Тобто власник земельного паю — орендодавець зобов’язаний самостійно нараховувати та сплатити ПДФО та військовий збір. Така декларація подається не пізніше 1 травня року, наступним за роком отримання доходу

Форма, за якою нададуть відомості з ДРФО – платників податків про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків

Пунктом 70.3 ст. 70 Податкового кодексу України передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) включаються такі дані про фізичних осіб, зокрема джерела отримання доходів, сума нарахованих та/або отриманих доходів та сума нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Державного реєстру та форми відомостей встановлені Положенням про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2017 за №1306/31174 (далі – Положення).
Відповідно до п. 2 розд. X Положення відомості з Державного реєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи – платника податків (його представника) щодо отримання відомостей з Державного реєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Державному реєстрі.
Для отримання відомостей про себе з Державного реєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву щодо отримання відомостей з Державного реєстру про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків за формою № 10ДР (далі – Заява за формою № 10ДР) (додаток 14 до Положення). Представник додає до Заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Державного реєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя (абзац перший п. 4 розд. X Положення).
Згідно з пунктом 6 розділу X Положення контролюючий орган протягом трьох робочих днів з дня звернення фізичної особи (представника) надає відомості з Державного реєстру за формами, наведеними в додатках 15, 16 до Положення.
Враховуючи викладене, відомості з Державного реєстру про суми/джерела виплачених доходів та утриманих податків, надаються за формами, наведеними в додатках 15, 16 до Положення.
Зазначені відомості з Державного реєстру свідчать про наявність або відсутність інформації про доходи/джерела доходів фізичної особи – платника податків за запитуваний період.

Щодо вимог законодавства з ліцензування місць зберігання пального

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни до Податкового кодексу України (далі – Кодекс) та Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі – Закон №481), зокрема запроваджено ліцензування видів господарської діяльності з виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним.
Відповідно до ст. 1 Закону №481 місце зберігання пального визначено як місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування. Зберігання пального – діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.
Порядок видачі, призупинення, анулювання ліцензій на право зберігання пального встановлено ст. 15 Закону №481. Зокрема, передбачено, що зберігання пального здійснюється суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії. Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на право зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
Ліцензія на право зберігання пального або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 20 календарних днів з дня одержання зазначених у Законі №481 документів. Суб’єкти господарювання можуть подати документи для отримання ліцензії на право зберігання пального на адресу Головних управлінь ДФС в областях та м. Києві за місцем розташування місць зберігання пального.
Законом №481 встановлена річна плата за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.
Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової торгівлі пальним або зберігання пального;
дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право оптової торгівлі пальним або на зберігання пального.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.
Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку
до 1 січня 2014 року.
Відповідно до ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального, місцях роздрібної торгівлі пальним або місцях оптової торгівлі пальним на які отримані відповідні ліцензії.
Тобто у разі здійснення суб’єктами господарювання всіх форм власності діяльності із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик на території (місці), де розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користуванні, йому необхідно буде отримувати ліцензію на право зберігання пального, крім випадків, передбачених Законом №481, коли така ліцензія не отримується.
До суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена статтею 17 Закону № 481 у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.
Зберігання пального в паливних баках транспортних засобів/технічному обладнанні/пристроях не потребує отримання ліцензії на право зберігання пального, оскільки дані резервуари не являються нерухомим майном та не мають чіткої прив’язки до місця (території) згідно з Законом №481.

Фізична особа – громадянин може переглянути інформацію про наявність (відсутність) у неї податкового боргу через Електронний кабінет

Фізична особа – громадянин, не зареєстрована суб’єктом господарювання, в меню «Стан розрахунків з бюджетом» приватної частини Електронного кабинету має доступ до своїх особових рахунків із сплати податків. При зверненні до зазначеного меню відображається зведена інформація станом на момент звернення, що містить інформацію по відкритих інтегрованих картках платника.
Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням електронного цифрового підпису (кваліфікованого електронного підпису), що сертифікований у будь-якого Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг.
Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДФС.
Пунктом 1 глави 1 розд. ІІ Порядку ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422 (далі – Порядок), визначено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників (далі – ІКП) за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.
ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.
Згідно з п. 2 глави 1 розд. ІІ Порядку ІКП відкривається, зокрема:
за місцем проживання фізичних осіб (основне місце обліку);
за місцем розташування рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням, або через які проводиться діяльність (неосновне місце обліку).
Відповідно до п. 2 глави 8 розд. ІV Порядку інформація про дату вручення платнику податку податкового повідомлення-рішення вноситься до інформаційної системи ДФС структурними підрозділами органів ДФС, якими сформовані податкові повідомлення-рішення, не пізніше дня, наступного за днем отримання такої інформації.
Після внесення до інформаційної системи органів ДФС інформації про дату вручення податкового повідомлення-рішення облікові показники щодо нарахованих органом ДФС податкових зобов’язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю відображаються в ІКП датою граничного строку сплати (60 календарних днів з дня вручення платнику податкового повідомлення-рішення) з використанням відповідних облікових показників (кодів операцій) та беруть участь у розрахунках (абзац перший п. 1 глави 9 розд. ІV Порядку).
При цьому відповідно до п. 42. прим. 1. 2 ст. 42 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) Електронний кабінет забезпечує можливість реалізації платниками податків прав та обов’язків, визначених ПКУ та нормативно-правовими актами, що прийняті на підставі та на виконання ПКУ, законами з питань митної справи, в тому числі шляхом, зокрема перегляду в режимі реального часу інформації про платника податків, що збирається, використовується та формується контролюючими органами у зв’язку з обліком платників податків та адмініструванням податків, зборів, митних платежів, здійсненням податкового контролю, в тому числі дані оперативного обліку податків та зборів (у тому числі дані ІКП).


26.07.19

Громадяни, які задекларували доходи за 2018 рік, повинні сплатити податки до 31 липня

ГУ ДФС у Харківській області нагадує громадянам, які подали податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік: термін сплати зазначених податкових зобов’язань – до 1 серпня п.р.
Отже, останній день сплати – 31 липня 2019 року (включно).
Громадяни, які задекларували доходи, виконують свої зобов’язання як зі сплати податку на доходи фізичних осіб, так і військового збору.
Відповідно до Податкового кодексу України за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань до платника застосовуються штрафні санкції:
-у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу при затримці сплати до 30 календарних днів;
-у розмірі 20 відсотків – при затримці сплати понад 30 календарних днів.
Крім того, після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, на суми такого зобов’язання нараховується пеня.

Про податкову знижку

ГУ ДФС у Харківській області інформуює платників податків про те, що метою декларування доходів громадян є не тільки сплата податків до бюджету, а й повернення громадянам сум податку на доходи фізичних осіб, що надмірно сплачені з їх заробітної плати у минулому році – це і є податкова знижка.
Статтею 166 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ із змінами та доповненнями визначені право платника на податкову знижку, перелік витрат, дозволених до включення до податкової знижки та обмеження на її нарахування.
До переліку витрат, які надають право скористатися податковою знижкою, відносяться:
— витрати на іпотечний кредит;
— страхові платежі та пенсійні внески;
— переобладнання транспортних засобів;
— витрати за навчання у вітчизняних закладах освіти за себе та/або за члена сім’ї першого ступеня споріднення.

Електронний сервіс спрощує та прискорює процедуру отримання податкової знижки

З метою реалізації права на отримання податкової знижки створено і успішно функціонує електронний сервіс «Декларування громадян» у Електронному кабінет платника Державної фіскальної служби України.
Зазначений сервіс дозволяє надіслати до органу ДФС декларацію про майновий стан і доходи в електронному вигляді під час кампанії декларування, а до кінця поточного року — для одержання податкової знижки. Слід зазначити, що Електронний кабінет надає можливість громадянам заповнити, зберегти та роздрукувати власну декларацію.
Детальна інформація щодо порядку отримання податкової знижки, форми і порядку складання та подання декларації розміщена на головній сторінці офіційного веб – порталу ДФС у розділі «Фізичним особам» (http://sfs.gov.ua). Увійти до Електронного кабінету можна за посиланням:http://cabinet.sfs.gov.ua.
За допомогою сервісу громадянину лише необхідно надіслати до контролюючого органу за місцем своєї податкової адреси (реєстрації) річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, отримані у минулому році. Подати декларацію в електронному вигляді платник може у приватній частині електронного сервісу. Робота у приватній частині Електронного кабінету здійснюється з використанням електронного цифрового підпису, отриманого у будь-якому Акредитованому центрі сертифікації ключів.
Нагадуємо, що існують деякі обмеження права платників податку на одержання податкової знижки. Зокрема, якщо платник податку не скористався правом на нарахування податкової знижки за наслідками звітного податкового року, то таке право на наступні податкові роки не переноситься.

Для отримання електронних довірчих послуг необхідно використовувати нові форми реєстраційних документів

За повідомленням ДФС України 1 серпня 2019 року набуває чинності Регламент Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДФС, який оприлюднено на офіційному інформаційному ресурсі надавача https://acskidd.gov.ua.
Також затверджено Договір про надання електронних довірчих послуг та нові форми реєстраційних документів:
— Реєстраційна картка для фізичної особи;
— Реєстраційна картка для юридичної особи;
— Додаток до Реєстраційної картки;
— Заява про зміну статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;
— Додаток до заяви про зміну статусу кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
З 1 серпня 2019 року для отримання електронних довірчих послуг всім клієнтам необхідно застосовувати нові форми реєстраційних документів. Форми реєстраційних документів попереднього зразка будуть прийматися відокремленими пунктами реєстрації користувачів Надавача до 31 липня 2019 року включно.
Звертаємо увагу, що нові форми клієнти можуть застосувати вже зараз, не очікуючи 1 серпня.
Переглянути та завантажити актуальні форми реєстраційних документів можливо у розділі «Отримання електронних довірчих послуг» на сайті.
Також повідомляємо, що починаючи з 1 серпня 2019 року клієнти Надавача зможуть отримати електронні довірчі послуги від Надавача виключно на захищені носії ключової інформації.
Перелік суб’єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж захищених носіїв ключової інформації розміщено на сайті.
Ключі згенеровані на незахищені носії ключової інформації діятимуть до закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа.
Перейти самостійно з незахищеного носія ключової інформації на захищений носій ключової інформації можливо за допомогоюелектронного сервісу повторного (дистанційного) формування сертифікатів за електронним запитом.

Як отримати розстрочення податкового зобов’язання або боргу?

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що Податковим кодексом України передбачена можливість отримання розстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
Розстроченням грошових зобов’язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов’язань або податкового боргу під проценти.
Підпунктом 17.1.5 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платникам податків надано право на одержання розстрочення (відстрочення) сплати податків у порядку і на умовах, встановлених цим Кодексом, а підпунктом 20.1.29 пункту 20.1 статті 20 Кодексу контролюючому органу надано право на прийняття рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань або податкового боргу в порядку, передбаченому законодавством. Таким чином, потенційно кожний платник може ініціювати надання розстрочення (відстрочення) грошових зобов’язань (податкового боргу). Однак слід зазначити, що наявність у платника права на звернення за розстроченням (відстроченням) грошових зобов’язань (податкового боргу) не надає йому автоматичного права таке розстрочення отримати. Рішення про розстрочення (відстрочення) приймається за результатами комплексного аналізу наявності загрози утворення або накопичення податкового боргу, платоспроможності платника та рівня забезпеченості податкового кредиту.
Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов’язань або податкового боргу.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:
— переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
— аналізу фінансового стану;
— графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
— розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
За результатами розгляду керівник (заступник керівника або уповноважена особа) контролюючого органу протягом 30 календарних днів з дати подання заяви приймає рішення про розстрочення або відмовляє йому в цьому при відсутності на те підстав чи недотриманні обов’язкових вимог в письмовій формі з викладенням причин відмови.
Отже, щоб отримати розстрочення (відстрочення), самого тільки бажання платника недостатньо. Він має надати достатні докази існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу.

Настав час сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, та відповідні платіжні реквізити надсилаються контролюючими органами громадянам — власникам житлової та/або нежитлової нерухомості за місцем їх податкової адреси до 1 липня року, що настає за базовим звітним роком (п.п. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України).
Отже, у 2019 році фізичні особи сплачують податок за нерухомість, якою вони володіли в 2018 році.
Упродовж 60 календарних днів, з моменту вручення відповідного повідомлення – рішення, громадяни зобов’язані сплатити суму податку на зазначені у повідомленні реквізити.
Платниками податку на нерухоме майно є не всі фізичні особи, а лише ті, хто має у власності квартиру/квартири, житлова площа яких перевищує 60 кв. м і будинок/будинки площею більше 120 кв. м. У випадку наявності об’єктів нерухомого майна різних типів податок сплачується за площу, що перевищує 180 кв. метрів.
Звертаємо увагу, у випадку прострочення сплати узгодженого податкового зобов’язання, передбачена відповідальність: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Від сплати земельного податку звільняються пенсіонери за віком

ГУ ДФС у Харківській області інформує, що від сплати земельного податку звільняються: інваліди першої і другої групи; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, фізичні особи, які вийшли на пенсію не за віком (за вислугу років, по інвалідності, у разі втрати годувальника тощо) не мають право на пільгу щодо сплати земельного податку.
Після досягнення пенсійного віку фізичні особи мають право на пільгу щодо сплати земельного податку за земельні ділянки, що належать їм на правах приватної власності.
При цьому фізична особа для отримання пільги щодо сплати земельного податку має подати до контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки заяву довільної форми про надання пільги та документи, що посвідчують її право на пільгу (пенсійне посвідчення (за віком)).
Звільнення від сплати податку за земельні ділянки поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, а саме:
— для ведення особистого селянського господарства – у розмірі не більш як 2 гектари;
— для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах – не більш як 0,25 гектара, в селищах – не більш як 0,15 гектара, в містах – не більш як 0,10 гектара;
— для індивідуального дачного будівництва – не більш як 0,10 гектара;
— для будівництва індивідуальних гаражів – не більш як 0,01 гектара;
— для ведення садівництва – не більш як 0,12 гектара.
При цьому, до переліку видів земельних ділянок, щодо яких фізичні особи мають право на пільги зі сплати земельного податку, не включено земельні ділянки, що утворилися за рахунок переданих за рішенням відповідної ради земельних часток (паїв).
Зазначена норма передбачена п. 281.1, п. 281.2 ст. 281 Податкового кодексу України.

Фізичні особи – підприємці та члени фермерських господарств, які є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, звільняються від сплати єдиного внеску

Фізичні особи – підприємці, незалежно від обраної системи оподаткування, та члени фермерських господарств звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Відповідно до норм Протоколу про обмін інформацією Пенсійний фонд України надає Державній фіскальній службі інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності, тому окремо повідомляти контролюючий орган про статус пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно.
Якщо фізична особа – підприємець або член фермерського господарства є особою з інвалідністю та отримує соціальну допомогу від Фонду соціального страхування або Управління праці та соціального захисту населення, то підтвердженням встановлення інвалідності є довідка до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, яка надається до контролюючого органу за місцем реєстрації.
Водночас, звертаємо увагу, не звільняються від сплати єдиного внеску фізичні особи – підприємці, які є пенсіонерами за віком та отримують пенсію згідно законодавства іншої країни, тому нараховують і сплачують єдиний внесок на загальних підставах.

Своєчасно сплачуйте майнові податки

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Територіальні органи ДФС за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власників нерухомості обчислюють податок з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб та надсилають/вручають платникам податкові повідомлення – рішення про сплату податку до 01 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) роком.
Нарахування плати за землю фізичним особам проводиться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки, які надсилають (вручають) платнику за місцем його реєстрації до 01 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку.
Обчислення суми транспортного податку для фізичних осіб здійснює контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку, який надсилає (вручає) платнику податку до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити.
Фізичні особи — платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації), а щодо плати за землю – за місцем знаходження земельної ділянки, для проведення звірки даних щодо:
— об’єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку;
-розміру площі об’єктів оподаткування (житлової та/або нежитлової нерухомості, або земельної ділянки), що перебувають у власності платника;
— права на користування пільгою із сплати податку;
— розміру ставки податку;
— нарахованої суми податку.
При виявленні розбіжностей контролюючим органом буде зроблений перерахунок податку на підставі оригіналів відповідних документів, наданих платником податків: документів, що підтверджують право власності на об’єкт оподаткування;на перехід прававласності; на користування пільгою. Контролюючі органи проводять перерахунок суми податку і надсилають (вручають) нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
У разі, якщо платником повідомлення — рішення про сплату майнового податку не отримано, але фізична особа має у власності майно, що підлягає оподаткуванню, або отримано повідомлення, яке містить некоректну інформацію щодо об’єкта оподаткування, його площу, права на пільгу, розміру ставки податку або нарахованої суми податку, їй слід звернутися дофіскального органу для проведення звірки.
Майнові податки: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортний податок; плата за землю сплачуються протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення — рішення.
Нормами ПКУ передбачено застосування фінансових санкцій за порушення термінів сплати податку у вигляді штрафу:
— у сумі 10% за затримку до 30 календарних днів наступних за останнім днем строку сплати;
— у сумі 20% за затримку понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати.

Фізичні особи транспортний податок сплачують протягом 60 днів з дня отримання податкового повідомлення-рішення

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує платникам податків – фізичним особам про необхідність своєчасної сплати майнових податків, зокрема, транспортного податку.
Транспортний податок для фізичних осіб обчислюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку, який надсилає (вручає) платнику податку податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
За об’єктиоподаткування, придбані протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.
Ставка податку становить 25000,0 грн. за кожен об’єкт оподаткування (легковий автомобіль, з року випуску якого минуло не більше 5-ти років та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня податкового (звітного) року).
Транспортний податок сплачується фізичними особами — протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Ведення Книги обліку доходів суб’єктами господарювання

Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої – третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 – 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.
Згідно з абзацом першим п. п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів (далі – Книга обліку) шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Форма Книги обліку, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги обліку, у разі обрання способу ведення Книги обліку у паперовому вигляді.
Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи – підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат за формою та в порядку, що встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для реєстрації Книги обліку доходів та витрат (далі – Книга обліку) такі платники єдиного податку подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги обліку (п. п. 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ).
Форми Книг обліку та порядки їх ведення затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №579.
Статтею 164 прим. 1 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі – КУпАП) встановлено, що, зокрема, не ведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат суб’єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов’язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дії, передбачені частиною першою ст. 164 прим. 1 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п’яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, до фізичних осіб – підприємців – платників єдиного податку, які не ведуть або ведуть з порушенням Книги обліку, застосовується відповідальність у вигляді адміністративного штрафу відповідно до ст. 164 прим. 1 КУпАП.


23.07.19

«Шахраї» знов турбують платників податків

Південне управліня ГУ ДФС у Харківській області попереджає платників податків, які проводять фінансово господарську діяльність про можливі випадки шахрайства нібито від імені працівників ГУ ДФС у Харківській області.
Звертаємо увагу, що працівники ГУ ДФС у Харківській області при здійснені перевірок повинні мати при собі службове посвідчення, направлення та копію наказу на проведення перевірки, а також інші документи визначені Податковим кодексом України.
Застерігаємо платників податків, що потрібно бути уважними, ретельно перевіряти інформацію та не дозволяти аферистам вводити себе в оману.
Шановні представники бізнесу, якщо вам відомі подібні випадки шахрайства, просимо повідомляти відділ з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДФС у Харківській області за адресою:, м. Харків вул. Болбочана б.25,к.23, на електронну адресу kh.koru@sfs.gov.ua або за телефонами (057) 702-86-53, (057) 702-87-48, (057) 725-33-95, до праовоохоронних органів, на Антикорупційний сервіс ДФС України «Пульс» за тел. (044) 284-00-07.


22.07.19

Підприємці – спрощенці повинні сплатити єдиний соціальний внесок до 19 липня

У Головному управлінні ДФС у Харківській області нагадують платникам податків.
Фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону про ЄСВ).
При цьому фізичні особи — підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу у розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу.
Суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, враховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ. Зазначена категорія платників самостійно обчислює для себе суму ЄСВ, яка не може бути меншою за мінімальний страховий внесок на місяць.
Слід пам’ятати, за ІІ квартал 2019 року платники єдиного податку – фізичні особи мають сплатити єдиний соціальний внесок до 19 липня (918,06*3= 2754,18 грн.).
З рахунками можна ознайомитись на офіційному порталі «Територіальні органи ДФС у Харківській області» в рубриці «Бюджетні рахунки»

У яких випадках застосовуються пільги із сплати податку на нерухоме майно

Головне управління ДФС в Харківській області повідомляє, що відповідно до п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Підпунктом 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме: база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи – платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості – на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості – на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), – на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Згідно з п.п. 266.4.2 п. 266.4 ст. 266 ПКУ сільські, селищні, міські ради та ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об’єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об’єктом оподаткування.
Органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 п. 266.4 cт. 266 ПКУ для фізичних осіб не застосовуються до: об’єкта/об’єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої п.п. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 ПКУ; об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності) (п.п. 266.4.3 п. 266.4 ст. 266 ПКУ).
Крім того інформуємо, що у 2019 році фізичні особи — власники нерухомості сплачують податок за звітний 2018 рік з урахуванням мінімальної заробітної плати у розмірі 3723 грн, встановленої на 2018 рік.
Разом з тим, ставки та пільги з податку встановлюються за рішенням місцевих рад: сільських, селищних, міських та рад об’єднаних територіальних громад.
Тобто, ставки та пільги залежать від рішень, встановлених місцевими радами на кожній окремій території, де знаходяться об’єкти нерухомості.
Наголошуємо, що відповідно до п.п. 12.3.7 п.12.3 ст.12 ПКУ не дозволяється сільським, селищним, міським радам та радам об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування громад, встановлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.
Рішення про ставки та пільги зі сплати податку розміщуються на сайтах місцевих рад.

Податкові нюанси з плати за землю

 

Головне управління ДФС у Харківській області звертає увагу платників податків, що реалізація принципу платного використання земельних ділянок, визначеного ст.206 Земельного кодексу України, базується на дотриманні суб’єктами земельних відносин вимог ст.125-126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року №2768-III із змінами та доповненнями (далі – ЗКУ) щодо оформлення права власності у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», що й формує підстави виникнення податкових зобов’язань з плати за землю.
Відповідно до п.269.1 ст.269 Податкового кодексу України (далі — ПКУ) платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (п.286.1 ст.286 ПКУ).
Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п.287.1 ст.287 ПКУ).
Податкове зобов’язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачують рівними частками власники та землекористувачі земельних ділянок за місцезнаходженням ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п.287.3 ПКУ).
Щодо орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Відповідно до п.п.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПКУ орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності — обов’язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки (п.288.2 ст.288 ПКУ).
Об’єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п.288.3 ст.288 ПКУ).
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п.288.1 ст.288 ПКУ).
Статтею 13 Закону України від 16 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №161) встановлено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Однією із істотних умов договору оренди землі, передбачених ст.15 Закону №161, є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
При цьому за згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (п.288.4 ст.288 ПКУ).
Відповідно до ст.116 ЗКУ громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ЗКУ, або за результатами аукціону.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗКУ).
Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст.126 ЗКУ).
Слід зазначити, що згідно із ст.25 Закон №161, орендар земельної ділянки зобов’язаний, зокрема, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
Отже, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо інше не встановлено умовами договору.
Також, просимо звернути увагу платників, що у випадку, коли останній день сплати плати за землю припадає на вихідний або святковий день, її потрібно сплатити напередодні встановленого граничного терміну – в останній день (банківський) день.
Слід зазначити, що використання земельної ділянки без оформлення відповідного права є порушенням законодавства.
Органи місцевого самоврядування, керуючись нормами Цивільного кодексу України може порушити питання про компенсацію завданої шкоди землекористувачами (юридичними та фізичними особами), у яких не оформлено право користування земельною ділянкою, а саме відсутня документальна фіксація речових прав у відповідних реєстрах (Державний земельний кадастр), у формі не отриманої орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.
Відповідно ст. 206 ЗКУ використання землі в Україні є платним.

Нелегальна заробітна плата: негативи для працюючих

ГУ ДФС у Харківській області повідомляє, що легалізація заробітної плати, прихованої зайнятості на сьогодні є одним із основних напрямків роботи органів ДФС.
На жаль, для багатьох зарплата «у конверті» стала звичайним явищем і нормою. При цьому, нелегальне працевлаштування позбавляє працівника права не лише на достойну пенсію, а й знижує його соціальну захищеність.
Мінуси заробітної плати «у конверті» очевидні:
— трудовий стаж не зараховується, не виплачується гарантований розмір заробітної плати (зокрема, доплати, надбавки та заохочувальні виплати);
— відсутні жодні соціальні гарантії, передбачені для працівника, а саме: права на відпустку, зокрема, додаткову та без збереження зарплати, відпустку по вагітності та пологах; права на оплату листа непрацездатності; права на соціальне страхування на випадок безробіття; права на достроковий вихід на пенсію, якщо ви працюєте в шкідливих умовах; права на скорочений робочий день, тиждень, якщо ви працюєте в шкідливих умовах; права не працювати у вихідний та святковий день; права не залучатися до наднормових робіт без вашого бажання; права на охорону праці; права на соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; права на гарантії за колективним договором. Якщо умови оплати праці не обумовлені у трудовому договорі, їх виконання або невиконання визначатиметься тільки особистим ставленням керівника до конкретної людини;
— звільнення може відбутися у будь-який момент і без вихідної допомоги.
Додатково, звертаємо увагу, що відповідальним за сплату (перерахування) до бюджету податку на доходи фізичних осіб (далі – ПДФО) при виплаті доходу фізичній особі є податковий агент (роботодавець).
Так, нормами п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) визначено, що податковий агент (роботодавець), який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника ПДФО, зобов’язаний утримувати ПДФО із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку ПДФО, визначену ст. 167 ПКУ.
Згідно із п.п. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168 ПКУ ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Коригування рядка 21 Декларації з ПДВ: період відображення уточнюючих показників

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що розділом VI наказу Міністерства Фінансів України від 28.01.2016 № 21 (зі змінами та доповненнями) визначено Порядок заповнення уточнюючого розрахунку, відповідно до якого у разі виправлення значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах не вплинуло на значення рядка 18 чи рядка 20.2 уточнюючий розрахунок подається за один звітний період, в якому вносяться відповідні зміни. Такий уточнюючий розрахунок може бути поданий у спосіб, визначений в абзаці четвертому пункту 50.1 статті 50 розділу II Податкового кодексу України.
Значення графи 6 рядка 21 уточнюючого розрахунку (як збільшення, так і зменшення) враховується у рядку 16.2 декларації за звітний період, у якому подано такий уточнюючий розрахунок.
У разі коригування значення рядка 21 декларації, яке у майбутніх періодах впливатиме на значення рядка 18 чи рядка 20.2, уточнюючий розрахунок подається за кожний звітний період, у якому значення рядка 21 декларації впливало на значення рядка 18 чи рядка 20.2.
Платник податків, який самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний сплатити штраф, нарахований відповідно до абзацу четвертого пункту 50.1 статті 50 розділу II Кодексу. Сума нарахованого штрафу відображається у графі 6 рядка 18.1.

Змінено формат даних та структуру Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі

Внесено зміни до Формату даних та структури Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів – лічильників рівня пального у резервуарі. Відповідний наказ Міністерства фінансів України від 18 червня 2019 року № 248 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944» зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 червня 2019 року за № 676/33647.
Також у новій редакції викладено Довідки:
про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри;
про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального.
Для забезпечення виконання передбачених Податковим кодексом обов’язків суб’єктами господарювання щодо подання документів в електронному вигляді стосовно обігу палива, зазначені вище форми довідок були розміщені 27 червня 2019 року на офіційному вебпорталі ДФС за адресою: www.sfs.gov.ua в розділі Електронні форми документів підрозділ Акцизний податок (рекомендовані форми електронних документів).
Нагадаємо, що Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628) внесені зміни до норм Податкового кодексу України (далі – Кодекс), які набирають чинності з 01 липня 2019 року.
Для забезпечення реалізації норм підпунктів 230.1.2 – 230.1.4 пункту 230.1 статті 230 Кодексу, із змінами внесеними Законом № 2628, прийнятий наказ Міністерства фінансів України від 18 червня 2019 року № 248 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 27 листопада 2018 року № 944», який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 27 червня 2019 року за № 676/33647.

Про обов’язкові реквізити акцизної накладної

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що відповідно до абзацу п’ятого п. 231.1 ст. 231 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон №2628), з 01.07.2019 в акцизній накладній зазначаються в окремих полях такі обов’язкові реквізити:
а) порядковий номер акцизної накладної з номером примірника;
б) дата складання акцизної накладної;
в) повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник акцизного податку, — особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий;
г) код ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) особи, яка реалізує пальне або спирт етиловий, та суб’єкта господарювання – отримувача пального або спирту етилового;
ґ) повна або скорочена назва юридичної особи або прізвище, ім’я та по батькові фізичної особи – суб’єкта господарювання – отримувача пального або спирту етилового;
д) код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД;
е) опис пального або спирту етилового;
є) обсяг пального в літрах, приведених до температури 15°C, або обсяг спирту етилового в декалітрах 100-відсоткового спирту, приведених до температури 20°C;
ж) уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з якого реалізовано пальне або спирт етиловий;
з) уніфікований номер акцизного складу в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, на який отримане пальне;
и) номер реєстрації транспортного засобу в уповноважених органах відповідної держави та тип і ємність транспортного засобу — акцизного складу пересувного;
і) ознака напряму використання та умов оподаткування пального або спирту етилового;
ї) ознака щодо реалізації пального з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним;
й) ознака щодо ввезення пального або спирту етилового на митну територію України;
к) ознака щодо реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий;
л) ознака щодо реалізації пального на умовах, визначених п. 229.8 ст. 229 ПКУ, із зазначенням реквізитів податкового векселя, суб’єктів господарювання, які здійснюють авіапаливозабезпечення згідно з чинним сертифікатом на відповідність вимогам авіаційних правил України на здійснення наземного обслуговування, або суб’єктів літакобудування, або замовників, які здійснили закупівлю для забезпечення потреб держави або територіальної громади відповідно до Закону України від 25 грудня 2015 року №922-VIII «Про публічні закупівлі», або підприємств, установ та організацій системи державного резерву;
м) адреса місця зберігання пального, яке не є акцизним складом, на якому суб’єкт господарювання — не платник податку зберігає пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.
При реалізації пального через паливороздавальну або оливороздавальну колонку з акцизного складу, який є місцем роздрібної торгівлі пальним, на яке отримано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, обов’язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами «г» та «ґ» п. п. 231.1 ст. 231 ПКУ:
— можуть не заповнюватися виключно при реалізації пального не суб’єкту господарювання;
— обов’язково заповнюються при реалізації пального суб’єкту господарювання із зазначенням даних, що ідентифікують такого суб’єкта господарювання.
При реалізації пального або спирту етилового з акцизного складу до іншого акцизного складу з використанням акцизного складу пересувного, у разі якщо до реалізації пального або спирту етилового такий інший акцизний склад уже відомий, складається одна акцизна накладна на реалізацію пального з акцизного складу на такий інший акцизний склад із зазначенням у такій акцизній накладній ідентифікаційних даних такого акцизного складу пересувного.

Штрафи за відсутність ліцензій на зберігання пального відтерміновано

З 1 липня 2019 року набрав чинності Закон України від 06.06.2019 N 2744, яким вноситься зміна до ст. 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 N 481 (далі – Закон № 481).
Так, визначено, що до суб’єктів господарювання не застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу, передбачена ст. 17 Закону № 481, у разі зберігання пального до 31 грудня 2019 року без наявності відповідної ліцензії.
Нагадуємо, відповідно до ст. 17 Закону N 481 до суб’єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання пального без наявності ліцензії – 500 тис. гривень.

Отримання документів, що засвідчують реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, якщо ви за кордоном

Головне управління ДФС у Харківській області звертає увагу, що відповідно до п. 70.9 ст. 70 Податкового кодексу України та п. 7 розд. VII Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 №822 (далі – Положення №822), за зверненням фізичної особи, її представника контролюючий орган видає документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків (далі – Державний реєстр) (картка платника податків (додаток 3 до Положення №822)), відповідно до порядку, визначеного Положенням №822 (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті). У такому документі зазначається реєстраційний номер облікової картки платника податків.
Громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які проживають або перебувають за кордоном та не можуть прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, при необхідності реєстрації/внесення змін до Державного реєстру та/або отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, можуть надіслати поштою на адресу Державної фіскальної служби України (далі – ДФС) Облікову картку/Заяву про внесення змін та ксерокопію з чітким зображенням документа, що посвідчує особу. Підпис фізичної особи на Обліковій картці/Заяві про внесення змін та довіреність на реєстрацію/внесення змін до Державного реєстру та/або отримання документа, що засвідчує реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі, повинні бути засвідчені у встановленому законодавством порядку. При цьому документи, видані компетентними органами іноземної держави та складені іноземною мовою, повинні бути засвідчені в установленому законодавством України порядку та перекладені українською мовою, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 7 розд. ІII Положення №822).
Пунктом 8 розд. VII Положення №822 визначено, що документ, який засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, надається протягом трьох робочих днів із дня звернення фізичної особи, її представника до контролюючого органу за місцем проживання фізичної особи.
Громадяни України, які не мають постійного місця проживання в Україні або тимчасово перебувають за межами населеного пункту проживання, можуть звернутися за отриманням документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, до будь-якого контролюючого органу. У такому разі строк видачі документа може бути продовжено до п’яти робочих днів.
Відповідно до п. 9 Положення №822 за бажанням особи документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі, може бути виданий її представнику за наявності документа, що посвідчує особу такого представника, та документа, що посвідчує особу довірителя, або його ксерокопії (з чітким зображенням), а також довіреності, засвідченої у нотаріальному порядку на видачу такого документа (після пред’явлення повертається), та її копії.
Документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичної особи, яка проживає або перебуває за кордоном та не може прибути до відповідного контролюючого органу в Україні, може бути надісланий до закордонної дипломатичної установи України за місцезнаходженням особи за кордоном або за письмовим клопотанням особи на вказану нею адресу за кордоном.

Університет державної фіскальної служби України оголошує додатковий набір абітурієнтів у 2019 році

На навчання приймаються громадяни України віком від 17 до 25 років, які мають повну загальну середню освіту, відповідають вимогам нормативно-правових актів України, що визначають проходження служби в податковій міліції Державної фіскальної служби України, та направлені Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Бажаючим вступити на навчання необхідно звертатися у відділ проходження служби у податковій міліції управління по роботі з персоналом Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за адресою:
м. Харків, вул. Пушкінська 46, станція метро ім. Бекетова, тел : 702-85-46, мобільний тел: 098-210-07-35.
Оформлення особових справ проводиться — з січня по липень 2019 року.
Вступні іспити: складаються в Університеті Державної фіскальної служби України, який знаходиться за адресою: 08201, Київська область, м. Ірпінь, в. Карла Маркса, 3
З предметів: українська мова — тести (ЗНО),історія України — тести (ЗНО),математика або іноземна мова /на вибіркандидата/ — тести (ЗНО).

Мета

Август 2019
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Вс
« Июл    
 1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031