Податкова - ТРК "Центр"

Присоединяйтесь к нам:

Податкова

Південне управління ГУ ДФС у Харківській області інформує:


15.10.19

Платники акцизу вперше подають нову декларацію не пізніше 21 жовтня 2019 року за звітний період – вересень 2019 року

Наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 189 «Про затвердження Змін до форми декларації акцизного податку та Порядку заповнення та подання декларації акцизного податку», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.07.2019 за № 774/33745 (далі – Наказ № 189), внесено зміни до форми податкової декларації акцизного податку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 № 14.
Згідно з частиною другою п. 46.6 ст. 46 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями до визначення нових форм декларацій (розрахунків), які набирають чинності для складання звітності за податковий період, що настає за податковим періодом, у якому відбулося їх оприлюднення, є чинними форми декларацій (розрахунків), чинні до такого визначення.
Наказ № 189 набрав чинності з дня його офіційного опублікування, тобто 09.08.2019 (опубліковано в офіційному виданні Офіційний вісник України 09.08.2019 № 60).
Крім того п. 49.20 ст. 49 Кодексу передбачено, якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.
Відтак, враховуючи викладене, платники акцизного податку вперше подають декларацію акцизного податку з урахуванням змін, внесених Наказом № 189, не пізніше 21 жовтня 2019 року за звітний період – вересень 2019 року.

З 1 січня 2020 року змінюється форма податкової декларації про майновий стан і доходи

З 1 січня 2020 року платники податків подаватимуть декларацію про майновий стан і доходи за новою формою. Відповідні зміни до форми податкової декларації внесені наказом Міністерства фінансів України від 25.04.2019 № 177 «Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 02 жовтня 2015 року № 859».
Нова форма податкової декларації від діючої відрізняється деякими особливостями, а саме:
-доповнено рядок 8 декларації «категорія платника» новим критерієм «особа, яка заявляє право на податкову знижку», який застосовується для громадян, які декларують право на податкову знижку;
-розрахунок суми податку на доходи фізичних осіб, на яку зменшуються податкові зобов’язання при використанні права на податкову знижку, виокремлено у додаток Ф3;
-в декларації у розділі ІІ «доходи, які включаються до загального оподатковуваного доходу» додатково виокремлено доходи «нарахований (виплачений, наданий) у формі винагород та інших виплат відповідно до умов цивільно — правового характеру» та «дохід, отриманий від фізичної особи – орендаря, який не є податковим агентом фізичної особи – орендодавця, від надання в оренду (суборенду, емфітевзіс) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), які розташовані за місцезнаходженням, відмінним від податкової адреси орендодавця»;
Нагадуємо, що з 01.01.2019 сплата податку на доходи фізичних осіб (далі – податок) з доходів, від надання в оренду (суборенду, емфітевзіс) земельних ділянок, земельних часток (паїв), виділених або не виділених у натурі (на місцевості), здійснюється відповідно до Кодексу та Бюджетного кодексу України за місцезнаходженням таких земельних ділянок (часток, паїв), у зв’язку із чим в новій формі декларації передбачені деякі зміни у порядку розрахунку податкових зобов’язань з податку.
У той же час акцентуємо увагу, що податкові зобов’язання по військовому збору з доходів, отриманих від фізичної особи – орендаря, який не є податковим агентом фізичної особи – орендодавця, від надання в оренду (суборенду, емфітевзіс) земельних ділянок, земельних часток (паїв) відповідно до вимог Кодексу визначаються в податковій декларації. При цьому сплата таких зобов’язань з військового збору здійснюється за податковою адресою.

Сплачувати податки стане легше

З 1 січня 2021 року в Україні впроваджується єдиний рахунок для сплати податків і зборів та єдиного внеску. Це створить максимально комфортні та зрозумілі для платників правила розрахунків з бюджетом та цільовими фондами, скоротить їх фінансові витрати і час на формування розрахункових документів.
Через єдиний рахунок можна буде сплатити всі поточні платежі, податковий борг за такими платежами та недоїмку з єдиного внеску. Також сплачуватимуться грошові зобов’язання, які визначено на підставі податкових повідомлень-рішень, за винятком грошових зобов’язань та/або податкового боргу з податку на додану вартість, акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, а також частини чистого прибутку (доходу), які сплачують державні та комунальні унітарні підприємства та їх об’єднання.
Для розрахунків з бюджетом та цільовими фондами платнику податків необхідно буде подати на виконання до банку, в якому він обслуговується, лише один розрахунковий документ про перерахування на єдиний рахунок загальної суми належних до сплати платежів або окремі розрахункові документи за відповідними податками та зборами.
ДПС у щоденному режимі (крім вихідних, святкових та неробочих днів) формуватиме в розрізі платників податків необхідні реєстри із зазначенням відповідної інформації та надсилати їх до Казначейства.
Реєстр платежів формуватиметься по платниках податків в межах коштів, сплачених ними на єдиний рахунок. Повідомлення про використання або відмову від використання єдиного рахунку подається платником податків в електронній формі через електронний кабінет.
У разі відмови платника податків від використання єдиного рахунку таке використання припиняється починаючи з першого числа місяця наступного календарного року.

Інформуємо щодо зміни рахунків

 

З 01 жовтня 2019 року у зв’язку із запровадженням Державною казначейською службою України рахунків відповідно до вимог стандарту ІВАН змінені реквізити небюджетних рахунків за балансовим рахунком 3719, відкритих для зарахування надходжень єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.
При цьому наголошуємо, що кошти сплачена на недіючі рахунки по зарахуванню ЄСВ не будуть зараховуватися, а повертатися платникам, як нез’ясовані надходження.

Про підстави для позбавлення ліцензії на роздрібну торгівлю алкоголем

 

Статтею 15 Закону України від 19.12.95 р. №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачені такі підстави для анулювання ліцензій на роздрібну торгівлю алкогольними напоями:
• заява суб’єкта господарювання;
• рішення про скасування державної реєстрації суб’єкта господарювання;
• несплата чергового платежу за ліцензію протягом 30 календарних днів від моменту призупинення ліцензії;
• рішення суду про встановлення факту незаконного використання суб’єктом господарювання марок акцизного податку (стосовно імпортерів);
• рішення суду про встановлення факту торгівлі суб’єктом господарювання алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;
• рішення суду про встановлення факту переміщення суб’єктом господарювання алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;
• порушення вимог ст.15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років, або у не визначених для цього місцях.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб’єктом господарювання письмового розпорядження про її анулювання.

Щодо строків оскарження податкового повідомлення-рішення

Відповідно до ст. 102 Податкового кодексу України (далі -ПКУ), платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів.
Також, згідно до п.56.3. ст.56 ПКУ платник податків має право протягом 10 днів з моменту отримання податкового повідомлення-рішення (далі — рішення) оскаржити його до контролюючого органу вищого рівня, скарга, подана із дотриманням строків, визначених даним пунктом, зупиняє виконання платником податків грошових зобов’язань, визначених у рішенні, на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.
Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов’язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов’язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Своєчасна сплата ЄСВ – запорука майбутнього

 

Відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – єдиний внесок) від 08.07.2010р №2464 — VІ єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу).
Роботодавці зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, у яких граничний термін сплати єдиного внеску за календарний місяць – пізніше 28 числа наступного місяця.
Чинним законодавством не передбачено розстрочення та відстрочення заборгованості зі сплати єдиного внеску.
Крім того, згідно з п.13 розділу VІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 щодо нарахування, застосування та стягнення сум штрафів з єдиного внеску, строк давності не застосовується.
Нагадуємо, що несплачений єдиний внесок призводить до втрати страхового стажу, необхідного для призначення пенсій у майбутньому, адже періоди роботи зараховуються до страхового стажу лише за умови сплати страхових внесків у сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

 

Маркетингові послуги: порядок оподаткування ПДВ

 

Відповідно до п.п. 14.1.108 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) маркетингові послуги (маркетинг) — послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Згідно із п.п. «б» п. 185.1 ст. 185 ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України. Місцем постачання послуг відповідно до п. 186.4 ст. 186 ПКУ є місце реєстрації постачальника, крім операцій, зазначених у п. 186.2 і п. 186.3 цієї статті.
Враховуючи вищенаведене, операція з постачання платником ПДВ маркетингових послуг є об’єктом оподаткування ПДВ, незалежно від того кому вони надаються резиденту чи нерезиденту.

До уваги платників податків військового збору

 

Відповідно до пп.1.2 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року N2755-VI, із змінами і доповненнями (далі — ПКУ), об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст.163 ПКУ.
Згідно з п.163.1 ст.163 ПКУ об’єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи — доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Об’єктом оподаткування нерезидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного пп.1.2 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX ПКУ (пп.1.3 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX ПКУ).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 ПКУ, за ставкою, визначеною пп.1.3 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX ПКУ (пп.1.4 п.16 прим.1 підрозд.10 розд.XX ПКУ).
Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПКУ).
Згідно із абзацом третім пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року N215, із змінами і доповненнями, Державна казначейська служба України відповідно до покладених завдань здійснює відкриття і закриття рахунків в національній валюті, проводить операції на рахунках, формує та видає виписки з рахунків.
Враховуючи викладене, у разі затримки з відкриттям рахунків для сплати військового збору рекомендуємо податковим агентам акумулювати суми коштів, призначені для сплати військового збору, з метою їх подальшого перерахування на відповідні рахунки.

Повернення товару враховують до обсягу при реєстрації платником ПДВ

 

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи.
Згідно з п. 182.1 ст. 182 ПКУ якщо особа, яка відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою.
При розрахунку загальної суми від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з ПКУ, для визначення необхідності обов’язкової реєстрації та можливості добровільної реєстрації платником ПДВ потрібно враховувати визначення термінів «постачання товарів» (пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПКУ) та «постачання послуг» (пп. 14.1.185 п. 14.1 ст. 14 ПКУ) і приймати до уваги обсяги такого постачання протягом останніх 12 календарних місяців.
Отже, якщо у періоді, за який визначається встановлений для реєстрації обсяг постачання товарів/послуг, продавцю було повернуто раніше поставлені ним товари/послуги, або у разі повернення продавцем суми попередньої оплати за такі товари/послуги, то обсяги повернення вираховуються із загального обсягу постачання товарів/послуг, що встановлений для реєстрації.

Кого звільнено від оподаткування прибутку?

Звільнення від оподаткування прибутку підприємств передбачено у ст. 142 розд. ІІІ та підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Відповідно до п. 142.1 ст. 142 ПКУ звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій, які засновані громадськими організаціями інвалідів і є їх повною власністю, отриманий від продажу (постачання) товарів, виконання робіт і надання послуг, крім підакцизних товарів, послуг із поставки підакцизних товарів, отриманих у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів, що уповноважують такого платника податку здійснювати постачання товарів від імені та за дорученням іншої особи без передачі права власності на такі товари, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менш як 50 відс. середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менш як 25 відс. суми загальних витрат на оплату праці.
Зазначені підприємства та організації громадських організацій інвалідів мають право застосовувати цю пільгу за наявності дозволу на право користування такою пільгою, який видається уповноваженим органом відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
При порушенні вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПКУ.
Підприємства та організації, на які поширюється дія п. 142.1 ст. 142 ПКУ, реєструються у відповідному контролюючому органі в порядку, передбаченому для платників цього податку.
Пунктом 142.2 ст. 142 ПКУ встановлено, що на період підготовки до зняття і зняття з експлуатації енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему звільняється від оподаткування прибуток Чорнобильської АЕС, якщо такі кошти використовуються на фінансування робіт з підготовки до зняття і зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.
При порушенні вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПКУ.
Згідно з п. 142.3 ст. 142 ПКУ звільняється від оподаткування прибуток підприємств, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги або за рахунок коштів, які передбачаються в державному бюджеті як внесок України до Чорнобильського фонду «Укриття» для реалізації міжнародної програми – Плану здійснення заходів на об’єкті «Укриття» відповідно до положень Рамкової угоди між Україною та Європейським банком реконструкції та розвитку стосовно діяльності Чорнобильського фонду «Укриття» в Україні, для подальшої експлуатації, підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації, перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему та забезпечення соціального захисту персоналу Чорнобильської АЕС.
При порушенні вимог щодо цільового використання вивільнених від оподаткування коштів платник податку зобов’язаний збільшити податкові зобов’язання з цього податку за результатами податкового періоду, на який припадає таке порушення, а також сплатити пеню, нараховану відповідно до ПКУ.
Крім того, тимчасово, до 01 січня 2025 року, звільняється від оподаткування прибуток підприємств – суб’єктів літакобудування, що визначені відповідно до норм ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості» (абзац перший п. 41 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ).
На період до 31 грудня 2021 року передбачено застосування ставки нуль відсотків для платників податку на прибуток, які відповідають критеріям, визначеним у п. 44 підрозд. 4 розд. ХХ «Перехідні положення» ПКУ.

Додаток 6 до декларації акцизного податку: відображаємо алкопродукцію у відповідних графах

 

Відповідно до п. п. 14.1.5 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) алкогольні напої – це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відс. об’ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Форма декларації акцизного податку (далі – Декларація), Порядок її заповнення та подання (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 23.01.2015 №14.
Пунктом 9 розд. V Порядку передбачено, що розд. I Додатка 6 «Розрахунок суми акцизного податку з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» до Декларації (далі – Додаток 6) заповнюється при здійсненні роздрібної торгівлі пивом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, тютюном та промисловими замінниками тютюну.
У графі 2 розд. I «Вид підакцизних товарів» Додатка 6 вказується назва товару (продукції), який (яку) відповідно до підпунктів 215.3.1, 215.3.2 п. 215.3 ст. 215 розд. VI ПКУ віднесено до підакцизних.
При цьому підакцизні товари підлягають відображенню в Додатку 6 наступним чином:
— рядок 1 – лікеро-горілчана продукція. У цьому рядку зазначаються горілки та лікеро-горілчані напої. Горілки поділяються на горілки та горілки особливі. Лікеро-горілчані напої в свою чергу поділяються на групи: лікери, наливки, настоянки, бальзами, аперитиви, коктейлі, напої десертні. Також у цьому рядку зазначаються слабоалкогольні напої – алкогольні напої з вмістом етилового спирту від 0,5 до 8,5 відс. об’ємних одиниць та екстрактивних речовин не більш як 14,0 г на 100 см. куб., виготовлені на основі водно-спиртової суміші з використанням інгредієнтів, напівфабрикатів та консервантів, насичені чи ненасичені діоксидом вуглецю (абзац восьмий ст. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» зі змінами та доповненнями (далі – Закон №481)), зокрема – «SHAKE», «Лонгер», «Бренді-кола», «Ром-кола», «Джин-тонік», «Рево» та інші;
— рядок 2 – виноробна продукція, інші спиртові дистиляти, продукти з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше. Виноробна продукція – вина виноградні натуральні, вина натуральні кріплені, шампанські, ігристі, газовані, вермути, бренді, сусло виноградне та інші виноматеріали, коньяки, інші алкогольні напої з винограду, плодів та ягід (п. п. 14.1.26 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). На підставі цього у рядку 2 зазначають інші алкогольні напої, отримані шляхом переробки та збродження плодів та ягід, соків плодово-ягідних за спеціальною технологією міцністю до 8,5 відс. об’ємних одиниць, а саме: сидри, перрі та інші. Також у рядку 2 вказують інші спиртові дистиляти – віскі, ром, джин, текіла, продукти з вмістом спирту етилового 8,5 відс. об’ємних одиниць та більше та інші товари, які не відносяться до рядка 1;
— рядок 3 – пиво. Пиво – це насичений діоксидом вуглецю пінистий алкогольний напій із вмістом спирту етилового від 0,5 відс. об’ємних одиниць, отриманий під час бродіння охмеленого сусла пивними дріжджами, що відноситься до товарної групи УКТ ЗЕД за кодом 2203 (п. п. 14.1.144 п. 14.1 ст. 14 ПКУ). У цьому рядку зазначають пиво, пиво спеціальне – «BEERMIX». При цьому пиво безалкогольне, яке зазначено у товарній позиції 2202 згідно з УКТ ЗЕД, не є підакцизним товаром.
Розділ Д «Податкові зобов’язання з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів» декларації акцизного податку заповнюється на підставі Додатка 6.

Витрати на розробку сайту: місце у податковому обліку платника податку на прибуток

Згідно з п. 1.3 Порядку інформаційного наповнення та технічного забезпечення Єдиного вебпорталу органів виконавчої влади, затвердженого наказом Державного комітету інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України, Державного комітету зв’язку та інформатизації України від 25.11.2002 №327/225, вебсайт – це сукупність програмних та апаратних засобів з унікальною адресою у мережі Інтернет разом з інформаційними ресурсами, що перебувають у розпорядженні певного суб’єкта і забезпечують доступ юридичних та фізичних осіб до цих інформаційних ресурсів та інші інформаційні послуги через мережу Інтернет.
З урахуванням положень частини 1 ст. 433 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права» вебсайт відноситься до об’єктів права інтелектуальної власності (авторського права).
Розміщення сайту в мережі Інтернет передбачає реєстрацію доменного імені та власне розміщення сайту (хостинг).
Статтею 1 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» визначено, що доменне ім’я – це ім’я, що використовується для адресації комп’ютерів і ресурсів в Інтернеті.
Згідно з Порядком підключення до глобальних мереж передачі даних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2002 року №522, абоненти підключаються лише через операторів (суб’єктів господарювання, які надають послуги з доступу до глобальних мереж передачі даних).
Відповідно до п. 8 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 38 (МСБО 38) «Нематеріальні активи» від 01.01.2014 та п. 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 №242, нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має фізичної субстанції, матеріальної форми та може бути ідентифікований.
Підпунктом 138.3.4 п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначено 6 груп нематеріальних активів, щодо яких нараховується амортизація, зокрема, у податковому обліку до групи 6 включаються інші нематеріальні активи (право на ведення діяльності, використання економічних та інших привілеїв тощо).
З урахуванням викладеного, витрати платника податку, пов’язані з розробкою сайту та його розміщенням в мережі Інтернет (реєстрація доменного імені та хостинг), відносяться до 6 групи – інші нематеріальні активи. При цьому розрахунок амортизації здійснюється відповідно до норм п. 138.3 ст. 138 ПКУ.

Кого із «єдинників» зарахують до платників ПДВ

Для цілей оподаткування податком на додану вартість (далі – ПДВ) відповідно до п. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) платником податку, зокрема, є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розд. V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп’ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн гривень (без урахування ПДВ), така особа зобов’язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених ст. 183 ПКУ, крім особи, яка є платником єдиного податку першої-третьої групи (п. 181.1 ст. 181 ПКУ).
Застосування спрощеної системи оподаткування регламентовано главою 1 розд. XIV ПКУ.
Статтею 297 ПКУ, зокрема, передбачено, що платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з ПДВ з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім ПДВ, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену п. п. 1 п. 293.3 ст. 293 ПКУ, а також що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.
Згідно із п. 293.3 ст. 293 ПКУ відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
— 3 відсотки доходу – при сплаті ПДВ згідно з ПКУ;
— 5 відсотків доходу – при включенні ПДВ до складу єдиного податку.
Ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:
а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником ПДВ відповідно до розд. V ПКУ, при переході ним на спрощену систему оподаткування;
б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, при добровільній зміні ставки єдиного податку;
в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником ПДВ, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником ПДВ відповідно до розд. V ПКУ (п. 293.8 ст. 293 ПКУ).
Враховуючи зазначене, платниками ПДВ можуть бути фізичні та юридичні особи платники єдиного податку третьої групи, які обрали ставку єдиного податку у розмірі 3 відсотки доходу, а також сільськогосподарські товаровиробники – платники єдиного податку четвертої групи.


09.10.19

 

Дохід у вигляді добровільного медичного страхування підлягає оподаткуванню

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку (пп. 164.2.16 ПКУ).
Тобто така сума, сплачена роботодавцем страховій компанії на користь працівника, оподатковується податком на доходи фізичних осіб у розмірі 18 відсотків та військовим збором у розмірі 1,5 відсотка, як додаткове благо.
У формі № 1-ДФ дохід, отриманий працівником у вигляді добровільного медичного страхування, відображається за ознакою «124».

Платникам туристичного збору за новою формою необхідно звітуватись з ІІІ кварталу 2019 року

З 1 січня 2019 року змінено порядок справляння туристичного збору, зокрема: база справляння збору, порядок встановлення ставки збору, визначено поняття внутрішнього та в’їзного туризму, запроваджено норму, відповідно до якої збір може сплачуватися авансовими внесками.
Про це ДПС України листом від 30.09.2019 року №2140/7/99-00-04-04-03-18 проінформувало платників податків.
Наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 року за №186 «Про внесення змін до форми Податкової декларації з туристичного збору» внесено зміни до форми Податкової декларації з туристичного збору. Зазначений наказ опубліковано в «Офіційному Віснику» 13.08.2019 року за №61 і цього ж дня набрав чинності.
Слід зазначити, що відповідно до пункту 46.6 статті 46 Податкового кодексу України, у разі запровадження нової форми декларації її застосування передбачено з наступного кварталу за днем оприлюднення.
Враховуючи зазначене, з метою належного забезпечення платниками туристичного збору норм Кодексу при визначенні податкових зобов’язань з туристичного збору Декларацію за новою формою необхідно подавати вже за ІІІ квартал 2019 року.
Нагадаємо, у новій формі декларації передбачено Додаток «Розрахунок № 2 податкових зобов’язань з туристичного збору», в якому зокрема зазначається кількість діб розміщення, розмір мінімальної заробітної плати та ставку податку в залежності від типу туризму (внутрішній або в’їзний).
Окрім цього, у Розділі ІІ Додатку здійснюється розрахунок авансових внесків з туристичного збору, а також вказуються реквізити рішення органу самоврядування про встановлення таких авансових внесків (що передбачено п. 268.7.1 ст. 268 Податкового кодексу України).
Також змінами передбачено, якщо суб’єкт господарювання є податковим агентом на території адміністративно-територіальних одиниць, які відповідають різним кодам за КОАТУУ органів місцевого самоврядування, але ці адміністративно-територіальні одиниці обслуговуються одним відповідним контролюючим органом, подається одна Податкова декларація з кількома додатками.

За несвоєчасну сплату ПДФО за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи передбачена відповідальність

За несплату узгодженої суми грошового зобов’язання з податку на доходи фізичних осіб за наслідками поданої річної декларації про майновий стан і доходи у строк до 1 серпня року, що настає за звітним, платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
-при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10 відс. погашеної суми податкового боргу;
-при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 20 відс. погашеної суми податкового боргу.
Крім цього, при нарахуванні суми податкового зобов’язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до ст. 50 ПКУ, — після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання нараховується пеня (п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПКУ).
Згідно з п. 129.4 ст. 129 ПКУ на суми грошового зобов’язання, визначеного п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст.129 ПКУ (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення у його сплаті, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, із розрахунку 100 відс. річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

При отриманні інвестиційного прибутку фізична особа повинна сплатити ПДФО

При отриманні доходу (інвестиційного прибутку) при обміні інвестиційного активу на об’єкт нерухомого (рухомого) майна фізична особа повинна надати податкову декларацію у встановленому порядку та сплатити податок на доходи фізичних осіб.
Відповідно до п.п. 170.2.2 п. 170.2 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) при застосуванні платником податку норм п.п. 170.2.9 п. 170.2 ст. 170 ПКУ податковий агент — професійний торговець цінними паперами, включаючи банк, з метою визначення об’єкта оподаткування під час виплати платнику податку доходу за придбані у нього інвестиційні активи враховує документально підтверджені витрати такого платника на придбання цих активів.
Запровадження обов’язку податкового агента для професійного торговця цінними паперами, включаючи банк, не звільняє платника податку від обов’язку декларування результатів усіх операцій з купівлі та продажу інвестиційних активів, здійснених протягом звітного (податкового) року як на території України, так і за її межами, за винятком випадків, зазначених в п.п. 170.2.8 п. 170.2 ст. 170 ПКУ.
До продажу інвестиційного активу прирівнюються, зокрема, операції з:
обміну інвестиційного активу на інший інвестиційний актив;
зворотного викупу або погашення інвестиційного активу його емітентом, який належав платнику податку;
повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного капіталу емітента корпоративних прав, у разі виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента чи ліквідації такого емітента. Згідно з п.п. 170.2.6 п. 170.2 ст. 170 ПКУ до складу загального річного оподатковуваного доходу платника податку включається позитивне значення загального фінансового результату операцій з інвестиційними активами за наслідками такого звітного (податкового) року.
Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.
Відповідно до норм п. 170.2 ст. 170 ПКУ платник податку, який проводить операції з інвестиційними активами має право скористатися послугами професійного торговця цінними паперами, включаючи банк та укласти договір з таким торговцем про виконання ним функцій податкового агента.

Яким чином оподатковуються та відображаються у податковому розрахунку за ф. 1ДФ дивіденди, які нараховані на користь ФО – померлого засновника та виплачуються спадкоємцю?

Особливості оподаткування доходів фізичної особи у вигляді дивідендів регламентуються п. 170.5 ст. 170 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ).
Податковим агентом платника податку під час нарахування на його користь дивідендів, крім випадків, зазначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ, є емітент корпоративних прав або за його дорученням інша особа, яка здійснює таке нарахування (п.п. 170.5.1 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Будь-який резидент, який нараховує дивіденди, включаючи того, який сплачує податок на прибуток підприємств у спосіб, відмінний від загального (є суб’єктом спрощеної системи оподаткування), або звільнений від сплати такого податку з будь-яких підстав, є податковим агентом під час нарахування дивідендів (п.п. 170.5.2 п. 170.5 ст. 170 ПКУ).
Згідно з п. 162.3 ст. 162 ПКУ у разі смерті платника податку або оголошення його судом померлим чи визнання безвісно відсутнім або втрати ним статусу резидента (за відсутності податкових зобов’язань як нерезидента згідно з ПКУ) податок за останній податковий період справляється з нарахованих на його користь доходів. Відповідно до цього останнім податковим періодом вважається період, який закінчується днем, на який відповідно припадає смерть такого платника податку, винесення такого судового рішення чи втрата ним статусу резидента.
Водночас, спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (ст. 1216 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами і доповненнями (далі – ЦКУ)).
До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦКУ).
Особи, які відповідно до ПКУ мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені ПКУ для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування (п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ).
Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі – податковий розрахунок за формою № 1-ДФ), затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556 (далі – Порядок).
Згідно з Довідником ознак доходів, наведених у додатку до Порядку, сума доходу у вигляді дивідендів відображається у податковому розрахунку за ф. 1ДФ під ознакою доходу «109» (крім дивідендів, визначених у п.п. 165.1.18 п. 165.1 ст. 165 ПКУ.
Пунктом 3.2. розд. ІІІ Порядку встановлено ,що у графі 3а «Сума нарахованого доходу» відображається (за звітний квартал) дохід, який нарахований фізичній особі відповідно до ознаки доходу згідно з довідником ознак доходів, наведеним у додатку до цього Порядку. У разі нарахування доходу його відображення у графі 3а «Сума нарахованого доходу» є обов’язковим незалежно від того, виплачені такі доходи чи ні.
У графі 3 «Сума виплаченого доходу» відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податкоим агентом (п. 3.3 розд. ІІІ Порядку).
У графі 4а «Сума нарахованого податку» відображається сума податку, нарахованого та утриманого з доходу, нарахованого платнику податку згідно із законодавством (п. 3.4 розд. ІІІ Порядку).
У графі 4 «Сума перерахованого податку» відображається фактична сума перерахованого податку до бюджету (п. 3.5 розд. ІІІ Порядку).
Враховуючи викладене, дохід у вигляді дивідендів, який нарахований юридичною особою на користь померлої фізичної особи (акціонера), відображається податковим агентом в податковому розрахунку за формою № 1-ДФ у останньому звітному періоді на який припадає день смерті фізичної особи з зазначенням іі РНОКПП або серії та номера паспорта, шляхом заповнення граф 3а, 4а та 4.
При цьому графа 3 податкового розрахунку форми № 1-ДФ заповнюється податковим агентом в тому кварталі, в якому відбулась виплата зазначених дивідендів фізичним особам (спадкоємцям).

Перереєстрація платника ПДВ: чи заповнюється поле «Причини реєстрації» у реєстраційній заяві за формою № 1-ПДВ

Головне управління ДПС у Харківській області області нагадує, що перереєстрація платника ПДВ здійснюється з дотриманням правил та у строки, визначені ст.183 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) для реєстрації платників ПДВ, шляхом внесення відповідного запису до реєстру платників ПДВ.
Зокрема, п. 183.15 ст. 183 ПКУ визначено, що у разі зміни даних про платника ПДВ, які стосуються податкового номера та/або найменування (прізвища, імені та по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, а також встановлення розбіжностей чи помилок у записах реєстру платників ПДВ такий платник подає відповідно до п. 183.7 ст. 183 ПКУ заяву протягом 10 робочих днів, що настають за днем, коли змінилися дані про платника ПДВ або виникли інші підстави для перереєстрації.
Згідно з п.п. 4.2 п. 4 розділу ІV Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 № 1130 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 за № 1456/26233) із змінами і доповненнями, для перереєстрації платник ПДВ подає до контролюючого органу, в якому перебуває на обліку, додаткову реєстраційну заяву за формою № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація». Другий аркуш реєстраційної заяви платником ПДВ не заповнюється та не подається до контролюючого органу.
У разі подання реєстраційної заяви за формою № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація» платник ПДВ повинен вказати підстави для перереєстрації згідно з п. 183.15 ст. 183 ПКУ. Місцезнаходження (місце проживання) платника заповнюється при перереєстрації у зв’язку зі зміною місцезнаходження (місця проживання).
Поле «Причини реєстрації платником податку на додану вартість або критерії, за якими платник відповідає вимогам розділу V Кодексу» у реєстраційній заяві за формою № 1-ПДВ з позначкою «Перереєстрація» може не заповнюватись.

Сплата рентної плати за спеціальне використання води садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами)

Головне управління ДПС у Харківській області звертає увагу, що платниками рентної плати за спеціальне використання води (далі – рентна плата) є, зокрема, первинні водокористувачі – суб’єкти господарювання незалежно від форми власності: юридичні особи, їх філії, відділення, представництва, інші відокремлені підрозділи без утворення юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, а також фізичні особи – підприємці, які використовують та/або передають вторинним водокористувачам воду, отриману шляхом забору води з водних об’єктів.
Норми встановлені п. 255.1 ст. 255 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
При цьому п. 255.1 ст. 255 ПКУ не передбачені виключення із платників для суб’єктів, які отримали дозвіл на спеціальне водокористування.
Об’єктом оподаткування рентною платою є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі (п. 255.3 ст. 255 ПКУ).
Згідно з п.п. 255.4.10 п. 255.4 ст. 255 ПКУ рентна плата не справляється за воду, що використовується садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами).
Таким чином, за обсяги води, що вилучені з водних об’єктів садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами) на підставі дозволу на спеціальне водокористування та безпосередньо використані ними, рентна плата не справляється, а об’єкт оподаткування рентною платою (використаний обсяг води) декларується із зазначенням у р. 10.2 розрахунку рентної плати за спеціальне використання води коефіцієнта у розмірі 0 (нуль).
За обсяги води, що вилучені з водних об’єктів садівницькими та городницькими товариствами (кооперативами) на підставі дозволу на спеціальне водокористування, та передані (реалізовані) іншим категоріям споживачів, які використовують таку воду в підприємницькій діяльності, рентна плата справляється, а об’єкт оподаткування (використаний (переданий/реалізований) обсяг води) декларується із зазначенням у розділі 10.2 розрахунку рентної плати за спеціальне використання води коефіцієнта у розмірі 1 (один).

Термін, в який контролюючі органи надсилають (вручають) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що контролюючі органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
— дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) контролюючими органами;
— платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
— платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим п. 3 розділу VІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 із змінами і доповненнями (далі – Інструкція № 449), вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Контролюючий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом 3 робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим п. 3 розділу VІ Інструкції № 449, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
— платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 п. 1 розділу II Інструкції № 449 (страхувальникам, які використовують найману працю), протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
— платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 п. 1 розділу II Інструкції № 449 (фізичним особам – підприємцям, у тому числі тим, які обрали спрощену систему оподаткування, особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та членам фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах), протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Норми визначені п. 3 розділу VІ Інструкції № 449.
При цьому протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов’язаний сплатити зазначені у п. 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені (п. 5 розділу VІ Інструкції № 449).

Продовжено термін переказу коштів за реквізитами «Код банку платника/отримувача/стягувача» та «Рахунок платника/отримувача/стягувача»

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що в Україні постановою Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року № 162 «Про запровадження міжнародного номеру банківського рахунку (IBAN) в Україні» із змінами з 05.08.2019 запроваджено міжнародний номер банківського рахунку за стандартом IBAN.
З 05.08.2019 усі банки відкривають клієнтам нові рахунки лише за стандартом IBAN, а діючі рахунки поступово (до 31 жовтня 2019 року) змінюють відповідно до вимог цього стандарту.
На теперішній час банки приймають до виконання документи на переказ коштів клієнтів, у яких заповнено або пара реквізитів «Код банку платника/отримувача/стягувача» та «Рахунок платника/отримувача/стягувача», або рахунок за стандартом IBAN.
У зв’язку зі зверненням Державної казначейської служби України для забезпечення виконання бюджетних програм в повному обсязі, Постановою Правління Національного банку України від 26 вересня 2019 року № 118 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 28 грудня 2018 року № 162» (далі – Постанова НБУ № 118) ухвалено рішення про продовження до 12 січня 2020 року (замість до 31 жовтня 2019 року) можливості заповнення пари реквізитів «Код банку» та «Рахунок клієнта» у документах на переказ коштів.
Тобто до 12 січня 2020 року банки прийматимуть до виконання документи на переказ коштів, у яких заповнено або пара реквізитів «Код банку» та «Рахунок клієнта», або рахунок за стандартом IBAN, а потім – виключно рахунок за стандартом IBAN.
Постанова НБУ № 118 опублікована на Офіційному інтернет-представництві Національного банку України 01.10.2019 та набрала чинності з 02.10.2019.

Суб’єкт господарювання має право отримати копію податкової звітності, що була раніше подана до контролюючого органу, у випадку її втрати

Головне управління ДПС у Харківській області інформує, що конфіденційна інформація – інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Норми встановлені ст. 7 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2939).
Розпорядники інформації, визначені частиною першою ст. 13 Закону № 2939, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Стаття 10 Закону № 2939 передбачає, що кожна особа має право, зокрема, доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається.
Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов’язані, зокрема, надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, суб’єкт господарювання може отримати (завірити) копію звітності, що була раніше подана до контролюючого органу, у випадку її втрати.

Про оформлення Заявки на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що транспортні засоби, що набули статусу акцизних складів пересувних, а також транспортні засоби, що використовуються суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки, повинні обліковуватися в Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, створення та ведення якого забезпечується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Перелік транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, розміщується на офіційному вебсайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Включення/виключення транспортних засобів до/з Переліку транспортних засобів, що переміщують пальне або спирт етиловий, здійснюється, зокрема, на підставі заявок на переміщення пального або спирту етилового транспортними засобами, що не є акцизними складами пересувними (далі – Заявки), із зазначенням періоду переміщення такого пального або спирту етилового. Такі Заявки подаються суб’єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизних складів, до переміщення митною територією України у транспортних засобах, які не є акцизними складами пересувними, власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки. Форма Заявки затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Такі Заявки у формі електронних документів надсилаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Забороняється переміщення пального або спирту етилового, зокрема, транспортними засобами, що не зазначені у Заявках, які надіслані центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.
Норми встановлені п.п. 230.1.5 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Форма Заявки та Порядок її заповнення (далі – Порядок) затверджені наказом Міністерства фінансів України від 08.05.2019 № 188, що зареєстрований у Міністерстві юстиції України 05.06.2019 за № 579/33550.
Пунктом 3 Порядку визначено, що Заявку складають та надсилають до контролюючого органу в електронній формі з урахуванням вимог законодавства з питань документування управлінської діяльності.
Відправлення, передавання, одержання, зберігання та організація обігу Заявок здійснюється із дотриманням вимог законів щодо електронних довірчих послуг та електронного документообігу (закони України від 05 жовтня 2017 року № 2155-VIII «Про електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями та від 22 травня 2003 року № 851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями).

Як подати форму № 1ДФ за відокремлений підрозділ?

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.
Форма Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі — Податковий розрахунок за формою 1 ДФ) та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (далі — Порядок), затверджені наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4.
Враховуючи викладене, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, то Податковий розрахунок за формою 1 ДФ у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу у порядку, встановленому п. 49.3 ст. 49 ПКУ.
Тобто юридична особа, яка подає Податковий розрахунок за формою 1ДФ на паперових носіях, надсилає копію розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням неуповноваженого відокремленого підрозділу поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення.
Згідно з п. 2.6 розділу ІІ Порядку якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, Податковий розрахунок за формою 1ДФ у вигляді окремої порції за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку. У звітності, яка подається за відокремлений підрозділ, зазначаються відомості щодо фізичних осіб (працюючих) цього підрозділу.

Отримали подарунок: які ставки ПДФО сплачувати?

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що об’єкти дарування, зазначені в пп. 174.1 ПКУ, подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються за правилами, встановленими статтею 174.2 ПКУ для оподаткування спадщини.
Вартість будь-якого об’єкта дарування, що отримується обдарованими, які не зазначені у пп. 174.2.1 ПКУ, зокрема не членами сім’ї першого та другого ступенів споріднення, оподатковується за ставкою, визначеною пп. 167.2 ПКУ, а саме 5 %.
За нульовою ставкою ПДФО оподатковуються об’єкти дарування, що отримуються від членів сім’ї першого та другого ступенів споріднення (пп. «а» пп. 174.2.1 ст. 174 ПКУ).
Отже, фізичні особи — резиденти, які отримують подарунок від фізичної особи — резидента — не члена сім’ї першого та другого ступенів споріднення, сплачують ПДФО за ставкою 5 % від вартості подарунка.
Слід зазначити, що будь-який подарунок, отриманий від фізичної особи-нерезидента, оподатковується за ставкою 18%.

Другий примірник акцизної накладної не зареєстровано: які наслідки?

Головне управління ДПС у Харківській області нагадують, що пп. 120-2.2 ПКУ визначено, зокрема, що відсутність з вини платника акцизного податку, який отримав пальне або спирт етиловий, реєстрації в ЄРАН другого примірника акцизної накладної/розрахунку коригування протягом більш як 120 календарних днів після граничного терміну реєстрації другого примірника АН/РК – тягне за собою накладення штрафу в розмірі 2% суми акцизного податку з відповідних обсягів пального або спирту етилового, зазначених у такій АН/РК.
Сума акцизного податку для цілей п. 120-2.2 ПКУ визначається за ставкою, що встановлена на дату реалізації пального, та курсом НБУ, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація пального, а для спирту етилового – за ставкою, що встановлена на дату реалізації спирту етилового (п. 120-2.3 ПКУ).
При цьому, п. 25 підрозд. 5 розд. XX ПКУ передбачено, зокрема, що норми ст. 120-2 ПКУ, якими запроваджені нові штрафні санкції, застосовуються з 1жовтня 2019 року.
З огляду на зазначене, норми п. 120-2.2 ПКУ стосовно застосування штрафних санкцій за порушення термінів та порядку реєстрації другого примірника акцизної накладної/другого примірника розрахунку коригування вперше починають застосовуватись із 1 жовтня 2019 року, тобто такі штрафні санкції можуть бути застосованими до акцизних накладних, розрахунків коригування до них, дата реєстрації яких в ЄРАН починається з 1 жовтня 2019 року.


02.10.19

До уваги платників податків!

27 вересня 2019 Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департаменту ДПС завершив обслуговування програмно-технічного комплексу у зв’язку з реорганізацією Інформаційно-довідкового департаменту ДФС шляхом його приєднання до Інформаційно-довідкового департаменту ДПС.
Повний перелік актуальних технологічних сертифікатів розміщено у вкладці «Сертифікати Надавача» розділу «Пошук сертифікатів та СВС» на офіційному інформаційному ресурсіhttps://www.acskidd.gov.ua.
Для коректного функціонування електронних сервісів необхідно використовувати актуальні технологічні сертифікати.
Електронні сервіси функціонують з урахуванням змін.

До уваги платників податків!

З 01 жовтня 2019 року вступають в дію нові небюджетні рахунки 3719, відкриті на імʼя територіальних органів Державної податкової служби України для сплати коштів єдиного внеску та фінансових санкцій за стандартом IBAN (29 літерно-цифрових символів)!!!

Термін дії кваліфікованого сертифіката можна перевірити на офіційному інформаційному ресурсі Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДПС

Перевірити термін дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа, отриманого в Кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг ІДД ДФС (далі – КН ЕДП ІДД ДФС), можна на офіційному інформаційному ресурсі КН ЕДП ІДД ДФС наступним чином:
1) за посиланням Головна/«Пошук сертифікатів та СВС»/«Пошук сертифікатів».
Для цього в полі:
«код ЄДРПОУ» необхідно зазначити відповідно код ЄДРПОУ (для юридичних осіб);
«Реєстраційний номер облікової картки платника податків» – реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта у разі, якщо через релігійні переконання користувач в установленому порядку відмовився від реєстраційного номеру облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті (для фізичних осіб);
«УНЗР ІD картки» – унікальний номер запису у реєстрі ІD картки (для фізичних осіб).
При цьому пошук сертифікатів користувачем може здійснюватись за одним або декількома реквізитами.
Після проставлення відповідних реквізитів користувачу необхідно натиснути «Пошук». У вікні «Результати пошуку» зазначено відомості про початок та закінчення строку дії кваліфікованого сертифіката відкритого ключа;
2) за допомогою безкоштовного програмного забезпечення «ІІТ Користувач ЦСК-1» (далі – Програма), актуальна версія якого доступна для завантаження за посиланням: Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»/«Програмне забезпечення»/«Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки – «ІІТ Користувач ЦСК-1»/«Інсталяційний пакет «ІІТ Користувач ЦСК-1.3.1 (версія:1.3.1.46)».
Після завантаження Програми необхідно в меню Програми натиснути посилання «Переглянути сертифікати». Із наведеного переліку сертифікатів необхідно вибрати свій сертифікат або, у разі його відсутності, додати його за допомогою кнопки «Імпортувати». Натиснути на вибраний сертифікат подвійним кліком лівої кнопки миші, обрати пункт «Детальна інформація». У вікні, яке з’явилось, можна переглянути детальну інформацію про кваліфікований сертифікат відкритого ключа, у т.ч. щодо терміну його дії.

Подаємо уточнюючий звіт по єдиному внеску через «Електронний кабінет»

Подання документів засобами електронного зв’язку в електронній формі здійснюється платниками відповідно до норм Податкового кодексу України та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (далі – Порядок).
Електронні документи — документи (у тому числі податкова звітність, звітність зі сплати єдиного внеску, фінансова та статистична звітність, податкові та акцизні накладні, розрахунки коригування до податкових та акцизних накладних, заяви, довідки, сервісні запити, витяги, договори, повідомлення, рішення, інші документи), які створені в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису, складення, та/або подання, та/або надіслання яких передбачається Податковим кодексом України (далі – ПКУ), іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на підставі та на виконання ПКУ, та/або пов’язане з реалізацією прав та обов’язків платника та/або контролюючих органів згідно із нормами ПКУ, та подаються у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку (п.12 розділу І Порядку) наказом Міністерства доходів і зборів України від 29.11.2013 № 729.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Порядку платник створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок формування Звіту), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15.05.2018 № 511, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2018 за № 692/32144).
У разі виявлення помилки страхувальником у Звіті після закінчення строку подання розділом V Порядку формування Звіту визначено заповнення, подання, перелік, кількість та типи таблиць Звіту, сформованого для виправлення помилок.
Вхід до «Електронного кабінету» здійснюється за адресою: http://cabinet.sfs.gov.ua, а також через офіційний веб-портал ДПС.
В відкритій частині «Електронного кабінету» у розділі «Допомога» розміщено покрокову допомогу щодо створення електронних документів за допомогою режиму «Введення звітності».
В режимі «Введення звітності» приватної частини (особистого кабінету) «Електронного кабінету» користувач має можливість створювати, редагувати, підписувати та надсилати, зокрема, податкову звітність, до ДПС.
Довідково: Загальнодоступний інформаційно – довідковий ресурс (категорія 301.06.01).

Відтерміновано застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України

Законом України від 12 вересня 2019 року № 73-ІХ «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо відтермінування застосування штрафних санкцій за порушення порядку ввезення транспортних засобів на митну територію України» (далі – Закон № 73-ІХ) Розділ XXI «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України доповнено пунктом 94 такого змісту :
«Тимчасово, до 31 грудня 2019 року включно, відновити дію пунктів 92 та 93 цього розділу».
Крім того, згідно пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 73-ІХ, тимчасово, до 31 грудня 2019 року включно, особи, відповідальні за дотримання умов (вимог) митних режимів тимчасового ввезення або транзиту щодо транспортних засобів особистого користування, що класифікуються за кодом товарної позиції 8703 згідно з УКТ ЗЕД, ввезених на митну територію України, звільняються від адміністративної відповідальності, передбаченої:
— частиною четвертою статті 469 Митного кодексу України;
-частинами шостою і сьомою (в частині керування транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку) та частинами восьмою і дев’ятою (в частині керування транспортним засобом, щодо якого порушено обмеження, встановлені Митним кодексом України) статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Закон № 73-ІХ набрав чинності 22 вересня 2019 року, а саме, з дня, наступного за днем його офіційного опублікування в газеті «Голос України» (№ 180 від 21 вересня 2019 року).

До уваги платників єдиного соціального внеску!

ГУ ДПС у Харківській області звертає увагу платників єдиного соціального внеску, що згідно до статті 25 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, надсилається вимога про її сплату. Відповідно до пунктів 3, 4 розділу VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.
Трапляються непоодинокі випадки, коли платники податків змінюють фактичне місце проживання без повідомлення фіскальних органів та внесення змін, в зв’язку з чим не отримують вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка відповідно до чинного законодавства вважається врученою та на підставі якої застосовується увесь комплекс заходів з погашення заборгованості.
З метою уникнення непорозумінь в частині вжиття заходів щодо примусового стягнення ЄСВ, звертаємо увагу платників податків на необхідність постійного моніторингу стану сплати ЄСВ та наявності (відсутності) заборгованості з вказаного платежу.
Одночасно повідомляємо, що отримати інформацію про стан заборгованості з ЄСВ можливо, безпосередньо звернувшись до відповідного органу ДПС або за допомогою електронного кабінету платника податків.

Відповідальність ФОП за несвоєчасно сплачений авансовий внесок єдиного податку

ГУ ДФС у Харківській області нагадує, що несплата (неперерахування) фізичною особою – підприємцем, яка є платником єдиного податку відповідно до підпунктів 1 та 2 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені ПКУ, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної таким платником єдиного податку відповідно до ПКУ.
Норми визначені п. 122.1 ст. 122 ПКУ.

Податок на прибуток підприємств: порядок сплати

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що порядок обчислення та сплати податку на прибуток підприємств (далі – податок) визначено ст. 137 Податкового кодексу України (далі – ПКУ).
Податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною ст. 136 ПКУ, від бази оподаткування, визначеної згідно зі ст. 135 ПКУ (п. 137.1 ст. 137 ПКУ).
Податковими (звітними) періодами для податку, крім випадків, передбачених п. 137.5 ст. 137 ПКУ, є календарні: квартал, півріччя, три квартали, рік. При цьому податкова декларація розраховується наростаючим підсумком (п. 137.4 ст. 137 ПКУ).
Пунктом 137.5 ст. 137 ПКУ встановлено, що річний податковий (звітний) період встановлюється для таких платників податку:
а) платників податку, які зареєстровані протягом звітного (податкового) року (новостворені), що сплачують податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році;
б) виробників сільськогосподарської продукції;
в) платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), за попередній річний звітний (податковий) період, не перевищує 20 мільйонів гривень. При цьому до річного доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначеного за показниками Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід), включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Крім того, п. 137.8 ст. 137 ПКУ визначено, що платники податку на дохід – суб’єкти, які здійснюють випуск та проведення лотерей, щоквартально сплачують податок на дохід у порядку і в строки, які встановлені для квартального податкового (звітного) періоду з поданням податкової декларації з податку на прибуток.
Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПКУ для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених ПКУ.

Платники єдиного податку першої – четвертої груп можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність

Головне управління ДФС у Харківській області повідомляє, що фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають правоздійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно з Законом України від 07.02.1991 № 698-ХII «Про підприємництво».
Стаття 4 Закону України від 16.04.1991 №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначає види зовнішньоекономічної діяльності, до яких, зокрема, належать експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.
Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) фізична особа – підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим гл.1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» розд. XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Умови перебування ФОП на єдиному податку першої – четвертої груп встановлені п. 291.4 ст. 291 ПКУ, а п. 291.5 та 291.5 прим. 1 ст. 291 ПКУ визначені види діяльності, здійснюючи які ФОП не можуть бути платниками єдиного податку першої — четвертої груп.
Відповідно доп.п. 5 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання – з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.
Таким чином, ФОП – платники єдиного податку першої – четвертої груп можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність за умови дотримання вимог розд. XIV ПКУ щодо перебування на спрощеній системі оподаткування.

Коригування податкових зобов’язань з ПДВ: особливості складання розрахунку

Головне управління ДФС у Харківській області нагадує, що для коригування сум податкових зобов’язань або виправлення помилок у податковій накладній постачальник (продавець) товарів та послуг, складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної за формою згідно з додатком 2 податкової накладної (п. 21 Порядку заповнення податкової накладної та ст. 192 Податкового кодексу України (далі – Кодекс).
Реєстрація розрахунку коригування в ЄРПН може здійснюватися тільки після реєстрації податкової накладної. Розрахунок коригування до податкової накладної, з дати складання якої минуло більше 1095 календарних днів, не може бути зареєстрований у зв’язку зі сплином терміну давності, встановленого ст. 102 Кодексу.
У разі зменшення суми компенсації вартості товарів або послуг:
– постачальник має право зменшити податкові зобов’язання у разі своєчасної реєстрації в ЄРПН такого розрахунку коригування у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його складено; у разі не своєчасної реєстрації в ЄРПН – у податковій декларації з ПДВ того звітного (податкового) періоду, в якому його зареєстровано в ЄРПН.
– покупець повинен зменшити податковий кредит в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування, та зареєструвати його в ЄРПН у встановлені терміни.
У разі збільшення суми компенсації вартості товарів або послуг:
– постачальник повинен збільшити податкові зобов’язання в податковій декларації з ПДВ за звітний (податковий) період, на який припадає дата складення розрахунку коригування;
– покупець має право збільшити податковий кредит на підставі розрахунку коригування, своєчасно зареєстрованого в ЄРПН, у податковій декларації з ПДВ за той звітний (податковий) період, в якому його складено, або за будь-який наступний звітний (податковий) період, але не пізніше ніж через 1095 днів з дати його складання.

ПДВ: постачання на умовах товарного кредиту

Відповідно до пп.14.1.245 ст.14 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) товарний кредит – це товари (роботи, послуги), що передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичних чи фізичних осіб на умовах договору, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передачу права власності на товари (роботи, послуги) покупцеві (замовникові) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.
При постачанні товарів за договорами товарного кредиту (товарної позики, розстрочки), умови яких передбачають сплату (нарахування) відсотків, датою збільшення податкових зобов’язань у частині таких відсотків вважається дата їх нарахування згідно з умовами відповідного договору (п.187.3 ст.187 ПКУ).
Отже, якщо сторони укладають договори купівлі-продажу на умовах товарного кредиту, що передбачає відстрочення остаточних розрахунків на визначений строк та під процент, то незалежно від наявності боргового інструменту та форми розрахунків за такі товари база оподаткування ПДВ у продавця таких товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з договірної вартості цих товарів, збільшеної на загальну суму процентів, визначених договором.

Про найманого працівника не забудьте повідомити податкову

ГУ ДПС у Харківській області нагадує, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника одним із таких способів:
— засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб;
— на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
— на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до початку роботи працівника за формою згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №413.
Відзначимо, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку про за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.


16.09.19

Щодо запровадження Єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Верховна Рада України 13 вересня проголосувала у першому читанні законопроєкт № 1049 «Про внесення змін до деяких законів України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та законопроєкт № 1051 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо запровадження єдиного рахунку для сплати податків і зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
Законопроєктом № 1051 передбачено запровадження спрощеної моделі сплати податків і зборів до державного та місцевих бюджетів (крім ПДВ та акцизного податку з реалізації пального і спирту), за якими як подається, так і не подається податкова звітність, а також єдиного внеску до цільових фондів.
Законопроєкт № 1051 створює максимально комфортні та зрозумілі для платника правила розрахунків з бюджетами та цільовими фондами, а саме:
-відкриття єдиних рахунків відбувається шляхом подання платником в Електронному кабінеті відповідної заяви встановленої форми (без подання зайвих документів);
-платник самостійно управляє коштами на своєму єдиному рахунку (поповнення, списання коштів до бюджету);
-формування платіжних документів на перерахування коштів до бюджетів та цільових фондів відбувається повністю в автоматичному режимі: платник в Електронному кабінеті здійснює вибір лише двох параметрів – вид платежу (код класифікації), сума платежу, а формування усіх інших реквізитів платіжного документу система забезпечує автоматично;
-максимально скорочуються випадки помилкової сплати податків і зборів, єдиного внеску у зв’язку з неправильним заповненням платниками реквізитів рахунків в платіжних документах (мінімізується необхідність повернення помилково сплачених коштів);
-пересилка сформованих платником платіжних документів на виконання до Казначейства забезпечується ДПС самостійно (без участі платників);
-в Електронному кабінеті платник володіє повною інформацією про рух коштів на єдиному рахунку, терміни сплати грошових зобов’язань, їх суми, а також щодо стану його розрахунків з бюджетом та цільовими фондами;
-зменшуються фінансові витрати платника на обслуговування в установах банків (ДПС та Казначейство обслуговує платника в процесі розрахунків з бюджетом та цільовими фондами на безоплатній основі).
Крім того, модель функціонування єдиного рахунку, передбачена у законопроекті №1051, забезпечує рівномірне наповнення дохідної частини державного та місцевих бюджетів, цільових фондів, оскільки відсутня жорстка прив’язка сум надходжень до строків подання платниками звітності, що має важливе значення для фінансування видатків держави та виплат пенсій.
Законопроєкт № 1049, який є взаємопов’язаним із законопроєктом № 1051, передбачає:
-використання платником для сплати єдиного внеску крім банківського рахунку також і єдиного рахунку, відкритого в Казначействі;
-встановлення заборони щодо звернення стягнення та накладення арешту на кошти на єдиному рахунку платника.

До уваги платників! Вступив в дію новий договір про визнання електронних документів

Шановні платники податків, звертаємо вашу увагу, що з 12.09.2019 набирає чинності новий Договір про визнання електронних документів від 09.09.2019 року №2040001, до якого платники податків Харківської області приєднуються шляхом підписання Заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів.
Даний договір опубліковано на сайті Державної податкової служби України в електронному кабінеті платника податків за посиланням https://cabinet.tax.gov.ua/contract .

Отримати податкову знижку можна лише працюючи офіційно!

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує харків’янам про можливість отримання податкової знижки у вигляді повернення з бюджету сплаченого податку на доходи фізичних осіб.
Громадяни, які офіційно працюють та отримують легальну заробітну плату, можуть скористатися правом на отримання податкової знижки.
Відповідно до Податкового кодексу України (далі ПКУ) податкова знижка – це документально підтверджена сума витрат платника податку – резидента у зв’язку з придбанням товарів (послуг, робіт) протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу у вигляді заробітної плати.
До таких витрат, зокрема відносяться кошти, сплачені за навчання дитини в приватних закладах дошкільної, позашкільної, загальної середньої освіти. Це стосується і оплати за навчання по контракту у вітчизняних професійно – технічних та вищих учбових закладах як самого платника податку, так і членів його сім’ї першого ступеня споріднення.
Витрати на страхові платежі та пенсійні внески, сплачені страховику та недержавному пенсійному фонду, пожертвування або благодійні внески неприбутковим організаціям, частина сплачених процентів за іпотечним житловим кредитом також включаються до податкової знижки.
Повний перелік таких витрат наведено у ст.166 ПКУ.
Звертаємо увагу, що податкова знижка нараховується на доходи, отримані у вигляді заробітної плати і, при цьому, сума знижки не повинна перевищувати розмір заробітної плати, яка отримана впродовж звітного року.
Якщо фізична особа не працює, не отримує заробітну плату або отримує її неофіційно, не сплачує податок на доходи фізичних осіб, вона не має права на податкову знижку.
Для отримання податкової знижки та повернення з бюджету сплачених коштів у вигляді податку на доходи фізичних осіб, слід надати до органу податкової служби за місцем реєстрації Декларацію про майновий стан і доходи та копії документів, які підтверджують понесені витрати у звітному році.
Скористатися податковою знижкою за звітний рік можна до кінця поточного року. На наступні податкові роки таке право не переноситься.
Отже, для отримання податкової знижки за 2018 рік Декларацію про майновий стан та доходи слід подати до 31 грудня 2019

Перехід на спрощену систему: особливості надання звітності

Головне управління ДПС у Харківській області інформує, що згідно з п. 291.3 ст. 291 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) юридична особа може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою І розділу ХІV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному законодавством.
Пунктом 294.3 ст. 294 ПКУ визначено, що для суб’єктів господарювання, які перейшли на сплату єдиного податку із сплати інших податків і зборів, встановлених ПКУ, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, що настає за наступним податковим (звітним) кварталом, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку, і закінчується останнім календарним днем останнього місяця такого періоду.
Поряд з цим згідно з п.п. 1 п. 297.1 ст. 297 ПКУ платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на прибуток підприємств.
Таким чином, платник податку на прибуток, що використовує базовий звітний (податковий) період рік, у разі переходу на спрощену систему оподаткування в середині року подає Податкову декларацію з податку на прибуток підприємств, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.10.2015 № 897 зі змінами та доповненнями, у полі 2 «Звітний (податковий) період» якої одночасно зазначає:
— відповідний звітний період, що передує кварталу, з якого він переходить на спрощену систему оподаткування (І квартал, півріччя, три квартали);
— базовий звітний період квартал.

При здійсненні продажу підакцизних товарів ФОП не може бути платником єдиного податку

Спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, визначених п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України (далі – ПКУ), на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, встановлених главою 1 розділу XIV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п. 291.2 ст. 291 ПКУ).
Відповідно до пп. 3 п. 291.5 ст. 291 ПКУ, не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп суб’єкти господарювання, зокрема фізичні особи — підприємці, які здійснюють виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин).
Згідно з п. 215.1 ст. 215 ПКУ до підакцизних товарів належать, зокрема тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну.
Відповідно до ст. 1 розд. 1 Закону України від 19 грудня 1995 року N 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі — Закон N 481), зі змінами, тютюнові вироби — сигарети з фільтром або без фільтру, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників для куріння, нюхання, смоктання чи жування.
Відповідно до ст. 15 Закону N 481 роздрібна торгівля, зокрема тютюновими виробами може здійснюватися суб’єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю. Разом з цим, відповідно до пп. 212.1.11 п. 212.1 ст. 212 ПКУ особа — суб’єкт господарювання роздрібної торгівлі, яка здійснює реалізацію підакцизних товарів є платником акцизного податку. При цьому об’єктом оподаткування є операції з реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПКУ).
Отже, фізичні особи — підприємці, які здійснюють продаж підакцизних товарів, зокрема тютюну, не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої групи, зазначена діяльність може здійснюватися на загальній системі оподаткування, за умови отриманням ліцензії на роздрібну торгівлю тютюновими виробами та реєстрації суб’єкта господарювання платником акцизного податку.

Чи оподатковується «пакунок малюка» при народженні дитини?

Головне управління ДПС у Харківській області повідомляє, що відповідно до п.п. 165.1.1 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів, суми допомоги по вагітності та пологах), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2018 року № 512 «Деякі питання реалізації пілотного проекту із надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» затверджено Порядок надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка»
Згідно з п. 3 Порядку надання при народженні дитини одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» є одноразовою безповоротною адресною соціальною допомогою сім’ям, в яких народилася дитина,
Відповідно до пп. 14, 15 Порядку контроль за цільовим та адресним наданням допомоги «пакунок малюка» здійснюють обласні та Київська міська держадміністрації. При цьому отримання допомоги «пакунок малюка» не тягне за собою зміни розміру допомоги при народженні дитини та не враховується під час обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги, що надаються відповідно до законодавства.
Враховуючи викладене , сума одноразової натуральної допомоги «пакунок малюка» сім’ям, в яких народилася дитина, яку отримує платник податку за рахунок субвенцій з державного бюджету, не включається до його загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та не підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Втратили книгу обліку: яка передбачена відповідальність

Головне управління ДПС у Харківській області нагадує, що фізична особа — підприємець, як і будь-який інший платник податків, зобов’язаний вести облік своїх доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єкта оподаткування. Така вимога передбачена п. 44.1 ПКУ
Підприємці, які знаходяться:
• на загальній системі оподаткування – ведуть книгу обліку доходів і витрат, її форма затверджена наказом Міндоходів від 16.09.13 р. № 481 (п. 177.10 ПК);
• на єдиному податку – ведуть облік у відповідних книгах обліку, їх форми затверджені наказом Мінфіну від 19.06.15 р. № 579 (пп. 296.1.1, 296.1.2 ПК).
Підприємець повинен зберігати облікові документи протягом 1 095 днів, У разі втрати документів, він зо¬бов’язаний їх відновити (пп. 44.3 та 44.5)
У разі втрати книги до підприємця можуть застосувати:
• фінансову відповідальність – штраф на підставі ст. 121 ПК у розмірі 510 грн, а в разі повторного порушення, допущеного протягом року, штраф становитиме 1 020 грн;
• адміністративну відповідальність на підставі ст. 1641 КУпАП – штраф становитиме від 3 до 8 НМДГ (від 51 до 136 грн), а при повторному правопорушенні, допущеному протягом року, – від 5 до 8 НМДГ (від 85 до 136 грн).

Обслуговуючі кооперативи та сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть перебувати в Реєстрі неприбуткових установ та організацій

Обслуговуючі кооперативи та сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи можуть перебувати в Реєстрі неприбуткових установ та організацій за умови відповідності їх установчих документів вимогам підпункту 133.4.1 пункту 133.4 статті 133 Податкового кодексу України (далі: Кодексу) та дотримання ними під час здійснення господарської діяльності вимог підпункту 133.4.2 цього ж пункту Кодексу, відповідно до якого доходи (прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Водночас слід звернути увагу на те, що підпунктом 133.4.4 пункту 134.4 етапі 134 Кодексу передбачено повноваження контролюючих органів для проведення перевірки неприбуткової організації з метою виявлення фактів використання неприбутковою організацією доходів (прибутків) для цілей інших, ніж визначені підпунктом 133.4.2 пункту 134.4 статті 134 Кодексу, та виключення такої організації з Реєстру неприбуткових установ та організацій і нарахування податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств, штрафних санкцій і пені відповідно до норм Кодексу.
Довідково: лист Міністерства фінансів України від 02.09.2019 №11210-09-63/21886 «Щодо обслуговуючих кооперативів».

Разова нецільова матеріальна допомога, яка надається роботодавцем працівникам, не є об’єктом оподаткуванням військовим збором

До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається, тобто не оподатковується, сума нецільової благодійної допомоги, що надається роботодавцем на користь працівника, яка сукупно у 2019 році не перевищує 2690,00 грн. (у 2018 році – 2470,00 грн., у 2017 році – 2240,00 грн.), а в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.
Відповідно до п.п. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами і доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПКУ, зокрема загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються, згідно з п. 164.2 ст. 164 ПКУ, доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) та інші доходи, крім зазначених у ст. 165 ПКУ.
У разі якщо працедавець надає окремим працівникам матеріальну допомогу за їх заявами у зв’язку з особистими обставинами без встановлення цілей або напрямів її витрачення та носить разовий характер, наприклад на вирішення соціально-побутових потреб, то сума такої допомоги є нецільовою благодійною допомогою та оподатковується, з урахуванням п. 170.7 ст. 170 ПКУ.
Відповідно до п.п. 170.7.3 п. 170.7 ст. 170 ПКУ не включається до оподатковуваного доходу сума нецільової благодійної допомоги, у тому числі матеріальної, що надається резидентами – юридичними або фізичними особами на користь платника податку протягом звітного податкового року сукупно у розмірі, що не перевищує суми граничного розміру доходу, визначеного згідно з абзацом першим п.п. 169.4.1 п. 169.4 ст. 169 ПКУ, встановленого на 1 січня такого року (у 2019 році – 2690,00 грн., у 2018 році – 2470,00 грн., у 2017 році – 2240,00 гривень).
При цьому, якщо сума нецільової благодійної допомоги перевищує зазначений розмір, то сума такої допомоги в частині її перевищення є об’єктом оподаткування військовим збором на загальних підставах.

ФОП – платники ЄП другої — четвертої груп самостійно встановлюють перевищення обсягів доходу для застосування РРО

З метою визначення необхідності застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі – РРО) фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку другої — четвертої груп, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (послуг), повинні самостійно встановити перевищення обсягу доходу понад 1000000 гривень.
При цьому, якщо зазначені особи, які до припинення підприємницької діяльності (переходу на сплату інших податків та зборів) перевищили встановлений обсяг доходу, а потім повторно зареєструвались платниками єдиного податку, то такі особи зобов’язані застосувати РРО у всіх наступних податкових періодах протягом їх реєстрації незалежно від подальших змін обсягів доходу.
Відповідно до п. 296.10 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) реєстратори розрахункових операцій (далі – РРО) не застосовуються, зокрема платниками єдиного податку другої — четвертої груп (фізичні особи – підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов’язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом реєстрації суб’єкта господарювання як платника єдиного податку.
Норми п. 296.10 ст. 296 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення.
Доходом платника єдиного податку для фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п.п. 1 п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
Згідно з ст. 3 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», із змінами та доповненнями (далі – Закон № 265) суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов’язані, зокрема проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.
Тобто нормами чинного законодавства не передбачено можливості платникам єдиного податку другої — четвертої груп, обсяг доходу яких перевищив 1000000 гривень, проводити розрахункові операції без застосування РРО з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій.
Підпунктом 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ визначено, що суб’єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм ПКУ, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб’єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.
Перехід на спрощену систему оподаткування суб’єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому п.п. 298.1.4 п. 298.1 ст. 298 ПКУ, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб’єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені п. 291.4 ст. 291 ПКУ.

У книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку

У разі отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, у книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, за такими договорами.
Разом з цим при заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).
Відповідно до п. 296.1 ст. 296 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) платники єдиного податку першої — третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 — 296.1.3 п. 296.1 ст. 296 ПКУ.
Згідно із п.п. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПКУ платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Підпунктом 296.1.2 п. 296.1 ст. 296 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.
Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі – Порядки № 579).
Відповідно до вимог Порядків № 579 фізичні особи – підприємці платники єдиного податку першої – третьої груп відображають фактично отриману суму доходу та фактично понесених витрат від провадження діяльності.
Записи в книгах обліку доходів (книгах обліку доходів і витрат) виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема про кошти, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або які отримано готівкою.
Дані книг обліку доходів (книг обліку доходів і витрат) використовуються для заповнення податкової декларації платника єдиного податку (п. 8 Порядків).
Доходом платника єдиного податку фізичної особи – підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 cт. 292 ПКУ. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності (п. 292.1 ст. 292 ПКУ).
У разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента) (п. 292.4 ст. 292 ПКУ).
Отже, у разі отримання фізичною особою – підприємцем – платником єдиного податку коштів від надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами, у книзі обліку доходів (книзі обліку доходів і витрат) відображається вся сума коштів, яка надійшла на поточний рахунок платника податку та/або яку отримано готівкою, за такими договорами.
Разом з цим при заповненні податкової декларації платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця до доходу включається сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Типи об’єктів нерухомості визначаються на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти

З метою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, типи об’єктів нерухомості визначаються відповідно до ст. 14 Податкового кодексу України на підставі оригіналів документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти.
Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктом 14.1.129.1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, що будівлі, віднесені до житлового фонду поділяються на такі типи:
-житловий будинок – будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу – житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
-прибудова до житлового будинку – частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
-квартира – ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання;
-котедж – одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою;
-кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах – ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів;
-садовий будинок – будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків (п.п. 14.1.129.2 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ);
-дачний будинок – житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку (п.п. 14.1.129.3 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з п.п. 14.1.129 прим. 1 п.п. 14.1.129 п. 14.1 ст. 14 ПКУ об’єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, поділяються на такі типи:
-будівлі готельні – готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
-будівлі офісні – будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
-будівлі торговельні – торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
-гаражі – гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
-будівлі промислові та склади;
-будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
-господарські (присадибні) будівлі – допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо
-інші будівлі.
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (п.п. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).
База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи з загальної площі кожного окремого об’єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об’єкт (п.п. 266.3.3 п. 266.3 ст. 266 ПКУ).

ФОП – платник єдиного податку не має права здійснювати види діяльності, які не зазначені в його облікових даних

Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку не має права здійснювати, в межах підприємницької діяльності, такі види діяльності, які не зазначені в його облікових даних.
У разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку — фізичних осіб.
Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України (далі – ГКУ) підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Згідно з ст.42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Пунктом 291.3 ст.291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) визначено, що фізична особа — підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим главою 1 розд. XIV ПКУ, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності — особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених п.297.1 ст.297 ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою 1 розд. ХІV ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності (п.291.2 ст.291 ПКУ).
У разі якщо фізична особа — підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими ПКУ для платників податку — фізичних осіб (п. 177.6. ст. 177 ПКУ)

Новостворена фізична особа – підприємець може обрати ставку єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість

Новостворена фізична особа – підприємець може обрати ставку єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість (третя група – 3%), лише після здійснення реєстрації платником податку на додану вартість. Тобто новостворена фізична особа – підприємець може зареєструватися з дня державної реєстрації як платник єдиного податку третьої групи зі ставкою 5 % та не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного кварталу подати заяву про перехід на сплату єдиного податку за ставкою 3 % (для третьої групи) та подати заяву на реєстрацію платником податку на додану вартість.
Відповідно до п. 293.3 ст. 293 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу – у разі сплати податку на додану вартість згідно з ПКУ;
2) 5 відсотків доходу – у разі включення податку на додану вартість до складу єдиного податку.
Згідно з п.п. 4 п. 293.8 ст. 293 ПКУ ставка єдиного податку, визначена для третьої групи у розмірі 3 відсотки, може бути обрана:
а) суб’єктом господарювання, який зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до розд. V ПКУ, у разі переходу ним на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу;
б) платником єдиного податку третьої групи, який обрав ставку єдиного податку в розмірі 5 відсотків, у разі добровільної зміни ставки єдиного податку шляхом подання заяви щодо зміни ставки єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися нова ставка та реєстрації такого платника єдиного податку платником податку на додану вартість у порядку, встановленому розд. V ПКУ;
в) суб’єктом господарювання, який не зареєстрований платником податку на додану вартість, у разі його переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку шляхом реєстрації платником податку на додану вартість відповідно до розд. V ПКУ і подання заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування або зміни групи платників єдиного податку не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу, в якому здійснено реєстрацію платником податку на додану вартість.
Якщо особа, яка відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПКУ не є платником податку у зв’язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник податку, така реєстрація здійснюється за її заявою (п. 182.1 ст. 182 ПКУ).
У разі добровільної реєстрації особи як платника податку або особи, яка відповідає вимогам, визначеним п.п. 6 п. 180.1 ст. 180 ПКУ, реєстраційна заява подається згідно з п. 183.7 ст. 183 ПКУ не пізніше ніж за 20 календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на податковий кредит і складання податкових накладних (п. 183.3 ст. 183 ПКУ).
Також відповідно до абзацу першого п. 183.5 ст. 183 ПКУ особи, зазначені у п. 183.3 ст. 183 ПКУ, можуть навести у заяві бажаний (запланований) день реєстрації як платника податку, що відповідає даті початку податкового періоду (календарний місяць), з якого такі особи вважатимуться платниками податку та матимуть право на складання податкових накладних.
Згідно з абзацом третім п. 183.7 ст. 183 ПКУ реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку може бути подана державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи – підприємця.
Поряд з цим абзацом другим п.п. 298.1.2 п. 298.1 ст. 298 ПКУ передбачено, що зареєстровані в установленому законом порядку суб’єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації.
У разі зміни ставки єдиного податку відповідно до п.п. «б» п.п. 4 п. 293.8 ст. 293 ПКУ реєстраційна заява подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку календарного кварталу, в якому буде застосовуватися ставка єдиного податку, що передбачає сплату податку на додану вартість (абзац другий п. 183.4 ст. 183 ПКУ).

Фізична особа підприємець – платник єдиного податку повинен сплатити податковий борг для уникнення анулювання реєстрації платником ЄП

Фізична особа – підприємець – платник єдиного податку, у разі наявності у неї податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів зобов’язана перейти на сплату інших податків і зборів, в останній день другого із двох послідовних кварталів або ж реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням контролюючого органу шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.
Відповідно до п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) податковий борг – сума узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого платником податків у встановлений ПКУ строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному ПКУ.
Погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом (п.п. 14.1.152 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).
Згідно з п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПКУ платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів – в останній день другого із двох послідовних кварталів.
Крім того, у разі наявності у фізичної особи – підприємця – платника єдиного податку податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів реєстрація платником єдиного податку може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу відповідно до п.п. 3 п. 299.10 ст. 299 ПКУ.
У разі несплати боргу протягом зазначеного строку контролюючий орган анулює реєстрацію платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку в останній день календарного місяця, в якому закінчився граничний строк погашення податкового боргу.

Кошти, сплачені роботодавцем за навчання найманих працівників на курсах водіїв та іноземних мов не є базою нарахування ЄВ

Кошти, сплачені роботодавцем за навчання найманих працівників на курсах водіїв та курсах з вивчення іноземних мов не відносяться до фонду оплати праці та не є базою для нарахування єдиного внеску.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови, порядок нарахування і сплати, повноваження органу, що здійснює збір та ведення обліку, визначено Законом України від 08 липня 2010 року № 2464–VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464).
Згідно з п. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є роботодавці, зокрема підприємства, установи та організації, інші ЮО, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з ФОП, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших ЮО, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Базою для нарахування ЄВ для підприємств, установ та організацій, які використовують працю ФО на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, відповідно до п. 1 частини першої ст. 7 Закону № 2464, є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
До Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2010 року № 1170 (далі – Перелік № 1170), віднесено, зокрема :
— витрати на підготовку та перепідготовку кадрів (крім суми заробітної плати, що зберігається за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів), а саме: — витрати на оплату навчання працівників у вищих навчальних закладах та установах підвищення кваліфікації, професійної підготовки та перепідготовки кадрів (п. 9 розд. ІI Переліку № 1170);
— витрати на платне навчання працівників і членів їх сімей, не пов’язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом (п. 11 розд. ІI Переліку № 1170).
Отже, кошти, сплачені роботодавцем за навчання найманих працівників на курсах водіїв та курсах з вивчення іноземних мов не відносяться до фонду оплати праці та не є базою для нарахування ЄВ.


10.09.19

 

Триває операція «Урожай»

Звертаємо увагу громадян та суб’єктів господарювання та нагадуємо, що відповідно до п.п. 165.1.24 ст.165 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку доходи, отримані від продажу сільгосппродукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на земельних ділянках, наданих у розмірах, встановлених Земельним кодексом для ведення:
— садівництва та/або будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) та/або індивідуального дачного будівництва;
— особистого селянського господарства або земельної частки (паї), виділені в натурі, сукупний розмір яких не перевищує 2 гектари.
Якщо розмір земельних ділянок перевищує 2 гектари, то отримані доходи від продажу сільгосппродукції відображаються фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за наслідками звітного податкового року та оподатковуються податком на доходи фізичних осіб (ставка 18 відсотків) та військовим збором (1,5 відсотки).

З 2019 року підвищено відповідальність за нелегальні трудові відносини до 125190 гривень за кожного неоформленого працівника

За порушення трудового законодавства у 2019 році роботодавцям загрожують чималі штрафи, а саме, за одного неоформленого працівника – штраф у розмірі 30 мінімальних зарплат – 125190 гривень.
Відповідно до норм трудового законодавства працівник не може бути допущений до роботи без укладання трудового договору та повідомлення органу фіскальної служби.
Оформлюючи нового працівника на роботу, суб’єкту господарювання необхідно:
— укласти в письмовій формі трудовий договір (п. 6 ч. 1 ст. 24 Кодексу законів про працю України ‎від 10 грудня 1971 року № 322-VIII 2443-VIII із змінами та доповненнями). Форма трудового договору з фізичною особою затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики від 08 червня 2001 року № 260 «Про затвердження Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю, та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю» із змінами, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 27 червня 2001 року за № 554/5745;
— оформити наказ про прийняття на роботу (заповнюється типова форма № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу», затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 із змінами та доповненнями);
— повідомити орган ДФС про прийняття працівника на роботу (постанова КМУ від 17 червня 2015 року № 413 «Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу»).
Після прийняття на роботу найманих працівників, роботодавці зобов’язані щомісяця подавати до фіскальних органів звітність з ЄСВ не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Якщо останній день подання Звіту припадає на вихідний або святковий день, то строк подання переноситься на перший після вихідного робочий день.

Не забудьте повідомити про найманого працівника

ГУ ДПС у Харківській області нагадує, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до початку роботи працівника одним із таких способів:
— засобами електронного зв’язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб;
— на паперових носіях разом з копією в електронній формі;
— на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п’ятьма особами.
Повідомлення про прийняття працівника на роботу подається до початку роботи працівника за формою згідно з додатком до постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. №413.
Відзначимо, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку про за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором.